ли ще якісь інші ознаки співчуття й допомоги. За наших можливостей та за їхніх умов ця допомога виявлялася в зовсім незначних розмірах та й не часто.
Так ось, прокуратура — сторож законносте — зайнялася поясненням що до чого. Спочатку викликали до облпрокуратури Валентину, дружину брата Олександра, і почали питати її, чи не знає вона, що її чоловік переказує гроші до тюрми? А яка зарплата в її чоловіка? Чи переказував він гроші до тюрми? і т. д. А пощо їм це?.. А, що, в них є зайві гроші?..Потім викликали Олександра, і знову запити: ви надсилали гроші до тюрми? Яка у вас зарплата? А чому ви це робили? Ви думаєте, що це їм (арештантам) допоможе?..До Хрипівки до батьків прийшов міліціонер і допитував: ви давали гроші Левкові? Посилали їх через пошту чи так передавали? Як може ваш син пересилати гроші до тюрми з його зарплатою розміром 67,5 крб.? Пощо він це робить?..
Ще до цього почали проводити (і проводять) другу акцію, а саме викликають людей, котрі підписували заяву з приводу відвідування мене психіятром Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні Железняком, і допитують: ви підписували заяву? Хто писав заяву? Ви добре знаєте Левка Григоровича?
Знаєте, психіатрія — наука складна... і так далі, і так далі. Начебто хтось щось приховує, начебто невідомо, що заяву написала дружина, так затягають хмарами, наводять страх...
До Чернігова приїхав Харківський театр музичної комедії, й ми з братом та з дружинами пішли на прем’єру «Третьої весни». Я пішов до міліції, написав заяву з проханням дозволити піти до театру й затриматися в ньому до закінчення спектаклю, тобто повернутися на квартиру після 21.30 вечора. Начальник дозволив, і ми пішли.
Ти знаєш, що велику частину квитків розподіляють між організаціями міста і профспілкові організа-
