ви побоюватися психічних репресій відносно Лук’яненка. Ним уже почали займатися офіційні психіятри:
психіятр Волод. тюрми Роґов; крім того його відіслали на 2 місяці в тюремну психіятричну лікарню в м. Рибінську, звідки його повернули в Волод. тюрму, в загальну камеру, але з інвалідністю другої групи (за станом психічного здоров’я).
Цілком імовірно, причина того, що Лук’яненком почали займатися психіятри, полягає в тому, що 14 років інтенсивної «виховної» роботи над Лук’яненком не зламали його духовно.
Подробиці психіятричного «обслуговування» Лук’яненка.
В другій половині 1974 р. (тобто після прибуття з табору в Волод. тюрму) Лук’яненка двічі викликав тюремний психіятр (штатний співробітник санчастини) Роґов Валентин Леонідович. Хоч ніяких приводів для цих викликів не було: Лук’яненко не заявляв ніяких скарг на здоров’я взагалі або на болі голови, безсоння і т. п., Рогов випитував Лук’яненка про його здоров я, про соматичні захворювання. Лук’яненко пожалівся Рогову на сильні болі в шлунку.
Потім Лук яненко був викликаний на місцеву психіятричу комісію (що відбувалася в тюрмі), в якій, крім Рогова, брав участь запрошений психіятр і представник адміністрації Волод. тюрми. Рогов на цій комісії настирливо повторював запитання:
— Що він (Лук’яненко) збирається робити після звільнення?
Як він (Лук’яненко) ставиться до свого злочину?
— Які його переконання?
Лук’яненко відповів, що винним він себе не визнає, переконання його залишились попередніми.
Одначе, після звільнення він не думає займатися будь-якою недозволеною діяльністю. Ні, він не претендує і не розраховує на працю за своїм фахом ад-
