ня про те, що в СРСР приймання в ВУЗи ведеться за національною ознакою, люди позбавлені вільного вибору країни проживання;
б) в розмові з Сахаровою допустився висловлювання про те, що в СРСР люди підлягають психіятричним переслідуванням за політичними мотивами.
З приводу всіх перечислених документів в обвинувальному висновку говориться, що вони — антирадянского й наклепницького характеру, містять свідомо неправдиві вигадки, які порочать радянський суспільний і державний лад.
Докази або посилання на докази наклепницького характеру цих документів у обвинувальному висновку не наводяться.
Після запитання обвинувального висновку головуючий надав слово підсудному. Зісельс Й. С. заявив, що винним себе не визнає ані по одному з пунктів обвинувачення. Крім того, в матеріялах справи не наводиться доказів його вини.
В перебігу допиту підсудного обмірковувались епізоди, поставлені в вину Зісельсові Й. С.
Обмірковування епізодів розповсюдження, виготовлення, зберігання з метою розповсюдження відбувалося аналогічним чином. Діялог прокурора і підсудного по цій групі епізодів відбувався, в основному, за наступною схемою:
Прокурор: Чи дійсно цей документ належить вам?
Підсудний: Як сказано в протоколі обшуку, цей документ належить мені.
Прокурор: Де і в кого ви набули цей документ?
Підсудний: Я відмовляюсь відповідати на це питання.
Прокурор: 3 якою метою ви зберігали цей документ?
Підсудний: Я цікавився тематикою, заторкненою в цьому документі, і зберігав його з цієї причини.
