Польща, і Литва, і татари кримські вже втратили актуальність через завоювання, поділ і розчленування імперіями – Російською та Австрійською. Але за часів Боплана усі ці процеси лише розпочиналися…
Характерною і важливою для нас є змістовна зміна, ще за перших років побутування карти Боплана, пояснення терміну "Україна". Спочатку вона виступає як друга назва "Диких Полів", але вже за декілька років починає цілком відповідати назві "Опису" Боплана – "Карта України з багатьма її провінціями" (рис. 14), оскільки одночасно відбувалося становлення держави Б. Хмельницького та його послідовників під час визвольної війни. Через це "Україна" перетворювалась зі своєрідного прикордонного регіону Речі Посполитої на політонім (назву політичного утворення), межі якого обумовлювалися актуальними кордонами Козацької держави. За викладом Боплана, до "України" очевидно "надійніше" належить західніший, ближчий до Польщі берег Дніпра, власне саме Дике Поле, воєводства Брацлавське та Київське (останнє обіймало обидва береги Дніпра).
За загальним "образом території" (чи "ракурсом") на карті Боплана Україна являє собою буквально східну частину володінь корони Польської в межах "Республіки двох народів" (Речі Посполитої) від певної межі: на схід від "Russіae Pars" (Галичини), на південь від Великого князівства Литовського, на північ від турецькотатарських володінь і – до московського кордону. Врешті, десь такі саме кордони держави Хмельницького і фігурують у Зборівській угоді 1649 р. або ж межі Великого князівства Руського у Гадяцькому трактаті Івана Виговського 1658 р. Щодо західних меж "карти України" (не самої "України", як її уявляв Боплан – остання у нього була меншою), то на першій карті ("Загальному плані") вона сягає Львова і Західного Бугу, а от на докладнішій "Спеціальній" – вже Перемишля і Вісли; на першій карті є "Русь", на другій – "Червона Русь".
