го "Географію". Як ми вже згадували вище, досі лишається невідомим, чи були це дійсно копії карт, створених безпосередньо Птолемеєм, або ж пізньою спробою візуалізації його географічних описів землі. Самі інструкції з приводу створення карт Птолемей дійсно писав, але неясно, чи встиг він самотужки втілити у життя свої рекомендації. Класик історії картографії Лео Багров вважав відому нам "Географію" Птолемея "величезною компілятивною роботою, що містить карти трьох або чотирьох різних авторів", переважно візантійських учених ХІІІ– XIV ст. Тим не менше, для нас єдино важливим є те, що знайомство з цими картами спричинило на Заході справжню сенсацію. Сам принцип карти світу з північною орієнтацією, опертою на довготу і широту та доданими регіональними картами, створював той образ світу та його частин, ґрунтований на "класиці", який запанує у картографуванні у наступні століття і дійде до наших часів.
Втім, класичний образ землі вже був недостатнім. З 1420-х рр. до чергових рукописних "перевидань" Птолемея додаються нові карти тих частин світу, яких у нього не було – наприклад Північної Європи. Німеччина, Нідерланди, Англія були промоторами Відродження і також прагнули "себе побачити", попри необізнаність давнього грека про їхні краї. Німецький картограф Доннус Ніколаї Германус переробляє та стандартизує "птолемеєві" карти і додає перші нові. Врешті, щойно винайдений друкарський верстат дозволяє зробити Птолемея автором бестселера.
Перший друк "птолемеєвого" атласу здійснюється у 1477 р. в Болоньї (це – перший друкований атлас), і далі усе більше – в інших передових країнах. Ще один німецький картограф Генрік Германус додає карти Англії та Ірландії, Іспанії, Галлії, Германії, Скандинавії, Італії, Сицилії, інші та морську карту Середземномор'я. Друкована в 1482 р. в Ульмі версія вже містила карту Прибалтики ("Сучасну карту Пруссії, Норвегії, Готії та Русії, понад наданих Птолемеєм"). Отже нарешті Східна Європа мусила потрапити на регіональні карти і в такий новий
