Ебсторфська карта (рис. 5) була створена у ХІІІ ст. і знищена під час бомбардування Ганноверу нащадками авторів Герефордської карти у 1943 р.; для дослідників збереглися кольорові прорисовки та ретушовані фоторепродукції. Вона є найбільш інформативною середньовічною картою (бл. 1600 легенд), містячи відомості не лише про загальну географію світу, але й про мінерали, рослини, тварини, античну та християнську міфологію, вельми багатою є уява автора щодо різних монстрів, яких він розташовує переважно в Африці. Увесь світ карти є тілом Христовим, оскільки на горішньому її краю – його голова, по бокам – руки, знизу – ноги.
Наші краї на цій карті – під десницею Христовою, але найдокладніше змальовані північноруські терени, органічно близькі до економічних та політичних інтересів північної Німеччини. Наша географія збагачується низкою міст і назвою країни "Русь". І попри плутанину з їхнім взаємним розташуванням, ці міста як торговельні та церковні осередки займають належне місце у низці провідних географічних пунктів. Щоправда "погана репутація" нашого регіону часом бере своє: серед малюнків, що прикрашають карту, бачимо у нас великовуху людину, грифона, що нападає на скіфа, двох людей, що поїдають кінцівки третьої… Вказуючи у легенді античних скіфів, аланів, даків, сарматів, гетів, калліпідів, карта не називає сучасних її авторові народів, втім згадує такі пункти, як Новгород (Novgardus), Київ (Kiwen), Полоцьк (Plosceke), Смоленськ (Smalentike), держава Русь (Rucia regio).
Герефордська карта (рис. 6) була створена бл. 1290 р. в Англії таким собі Ричардом Гельдінгемським і Лефордським, який у лівому куті твору попросив за себе помолитися. Зображення східної Європи на цій карті починається від притоки Дунаю Тиси. Вона ідентифікується чітко, а от усе, що на схід від неї – вкрай неоднозначно. Є там ціла купа річок – Арфаксат, Корвус, Danaper, Істр, Алан, з ідентифікацією яких (окрім Дніпра та Дунаю) справа складна. Цікавою є інформація про те, що "тут
