«Історичний нарис про торгівлю і навігацію на Чорному морі» барона Антуана (1805), «Історія анархії в Польщі і поділу цієї республіки» К.-К. Рульєра (1806), «Історія козаків» Ш.Л. Лезюра (1814) тощо. Інспірована французьким імператором у пресі антиросійська пропаганда широко послуговувалася сюжетами української історії. Водночас у громадській думці в Україні сформувався образ Н. І — визволителя пригноблених народів, а серед українських селян поширилися сподівання на скасування панщини з його допомогою. Разом з тим після встановлення Н. І континентальної економічної блокади Великої Британії (1806) серед поміщиків і купців в Україні зростало невдоволення його політикою, що завдавала збитків для їхнього експорту зерна та ін. сировини.
Готуючись до війни з Росією, Н. І передбачав змінити політичне становище України й розчленувати її територіально. В обмін на участь у спільному поході він обіцяв польській шляхті повернути для відновлення її держави західноукраїнські і західнобілоруські землі, Австрії — віддати Волинь, Туреччині — Причорномор'я і Крим. На решті території передбачалося створення держави «Наполеоніди» та двох герцогств під французьким протекторатом. Розпочавши 1812 бойові дії проти Російської імперії, Н. І. вважав у числі стратегічних операцій наступ на Київ, але зустрів впертий опір російських військ і українського ополчення: французькі загони спромоглися пробитися лише на Волинь і в окремі повіти Київщини та Чернігівщини. Провалом завершився й визначений Н. І як «найменш небезпечний» відступ його армії з Москви через Малоярославець в Україну. В ході війни 1812 українці брали участь в усіх битвах з армією Н. І, у партизанських загонах, а також у закордонному поході російських військ і взятті Парижа 1814.
Тв.: Mémoires. T. I–VI. — Bruxelles, 1834–1835; Избранные произведения. — М., 1956.
Літ.: Борщак І. Наполеон і Україна. — Львів, 1937; Котов В.Н. Завойовницькі плани Наполеона І щодо України та їх крах у 1812 // Вісник Київського університету: Серія історії і права, 1956, № 7; Tersen E. Napoléon. — Paris, 1959; Жилин П.А. Гибель наполеоновской армии в России. — М., 1974; Тарле Е.В. Наполеон: Исторический портрет. — К., 1992; Исдейл Ч.Дж. Наполеоновские войны. Пер. с англ. — Ростов-на-Дону, 1997; Манфред А.З. Наполеон Бонапарт. — М., 1999; Lentz T. Napoléon. — Paris, 2013; Petiteau N. Napoléon Bonaparte: la nation incarnée. — Paris, 2015.
М.М. Варварцев.
НАРІЖНИЙ Симон Петрович (30.01.1898, с. Сокілка (нині Кобеляцького р-ну Полтавської обл.) — 23.07.1983, Сідней, Австралія) —
