Харьков, 1867; Юстиниан и партии цирка в Византии. — Харьков, 1876; Гарибальди // Южный край (Харків), 1882, № 489; Франция и Россия. Ист.-полит. очерк // Там само, 1882, №№ 554, 559, 565, 573,585; Император Александр І и идея Священного союза. — Рига, 1886–1892, т. 1-5; Османские турки и балканские славяне во второй половине ХІV в. // Северная звезда, 1877, №№ 17, 19, 22–24; Лекции по истории французской революции и империи Наполеона, 1789–1815. — Харьков, 1887; История крестовой эпохи. Литографированный курс. — Харьков, 1890.
Літ.: Бузескул В. Надлер В.К. // Зап. Харьков. ун-та, 1894, кн. 2; Яковлев В.Я. В.К. Надлер // Зап. Одесского общества истории и древностей, 1894, т. 18; Визигин В.С. Надлер Василий Карлович. В кн.: Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805–1909). — Харьков, 1908; Лиман С.І. З історії німецької діаспори в Харкові у ХІХ столітті: профессор Харківського університету Василь Карлович Надлер (1840–1894) // Схід–Захід (Харків), 1999, вип. 2; Гончарук Т.Г., Новикова Л.В. Надлер Василь Карлович. В кн.: Професори Одеського (Новоросійського) університету. — Одеса, 2000, т. 3.
М.М. Варварцев.
НАКАЇ (Nakai) Казуо (н. 24.10. 1948, Тотторі, Японія) — японський історик і політолог. Учасник 1–4-го міжнародних конгресів українців, професор Токійського університету Комаба (від 1994), президент Японської асоціації україністів (від 1994), редактор її органу «Ukraina Tsushin». 1980–82 був на стажуванні в Українському науковому інституті Гарвардського університету. Автор посібника з української мови для японців. Монографії японською мовою: «Sovieto minzoku Seisakushi» («Історія радянської національної політики», Токіо, 1988), «Taminzoku Kokka Sorenno Shuen» («Розвал Радянського Союзу», Токіо, 1992), «Ukraina Nashonarizumu» («Історія українського націоналізму», Токіо, 1999). Автор численних статей японською мовою про новітню історію України та її сучасне політичне становище. Українською мовою: «Шевченко в Японії» (ЗНТШ, 1991, т. 214).
Я.Д. Ісаєвич.
НАНСЕН (Nansen) Фрітьоф (10.10.1861, Струє-Фреен біля Крістіанії, нині Осло — 13.05.1930, Люсакер поблизу Осло) — визначний норвезький дослідник Арктики, океанограф, громадський і політичний діяч, дипломат. Освіту здобував в університеті м. Крістіанії у 1880–1882. Захистив 1888 докторську дисертацію і того ж року вирушив у свою першу експедицію для вивчення Гренландії. Особливо важливі відкриття
