НАДЛЕР Василь Карлович (15.12.1840, Харків — 31.03.1894, помер на пароплаві в Чорн. морі, похов. у Харкові) — історик. У 2-й пол. 19 ст. один з найбільших в Україні дослідників історії країн і міжнародних відносин в Європі й на Близькому Сході. Народився і виховувався в сім’ї провізора — німецького переселенця. Початкову освіту отримав у приватному пансіоні. 1857–1862 — студент історико-філологічного факультету Харківського університету, який закінчив із ступенем кандидата за дисертацією «Сербський народ і його доля під владою турків до початку національного руху в перших роках ХІХ ст.» (1862). У 1864 захистив у Санкт-Петербурзькому університеті магістерську дисертацію «Причини і перші прояви опозиції католицизму в Чехії і Західній Європі наприкінці ХІV і початку ХV століть». Докторська дисертація Н. — «Адальберт Бременський, правитель Германії у молоді роки Генріха ІV» (захистив 1867 у Харківському університеті). Викладацьку роботу починав 1862 у середніх навчальних закладах Харкова. 1864 став приват-доцентом Харківського університету. 1868 там само затверджений екстраординарним професором, 1870 — ординарним професором. У 1875–1890 — декан історико-філологічного факультету Харківського університету. Від січня 1891 до кінця життя працював ординарним професором і деканом історико-філологічного факультету Новоросійського університету в Одесі. Наукові студії Н. і розроблені на їх основі лекційні курси охоплювали широке коло тем зі слов’янознавства, візантології, європейської історії середніх віків, нового і новітнього часу, римської і російської історії, порівняльної географії. Велику увагу приділяв висвітленню визвольних рухів південних і західних слов’янських народів, історії Франції («Лекції з історії французької революції й імперії Наполеона», Харків, 1887), Німеччини. Міжнародним відносинам в Європі на перетині 18–19 ст. присвячена його праця у 5 томах «Імператор Олександр І та ідея Священного союзу» (Рига, 1886–1892). Важливе значення надавав популяризації історичних знань, виступаючи з публічними лекціями в Харкові й Одесі, а також зі статтями у місцевій пресі. Був членом харківського і одеського історико-філологічного товариств, Одеського товариства історії і старожитностей, «Редакційного комітету зі складання опису міста Одеси до 100-річного ювілею».
Тв.: Причины и первые проявления оппозиции католицизму в Чехии и Западной Европе в конце ХІV и начале ХV в. — Харьков, 1864; Адальберт Бременский, правитель Германии в молодые годы Генриха ХV. —
