Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6 (2016).pdf/13

істориків, який переконливо доводив, що археологія — напрямок історичної науки і що історія є «єдиним процесом». Серед питань, які цікавили Неєдлого-історика, на першому плані перебуває історія чеського революційного руху 15 ст. — гусизму, в якому він бачив не тільки релігійний і національний рух, а, насамперед, величну соціальну битву. Як науковий співробітник Празького національного музею (1899–1909) влітку 1900 Н. вперше відвідав Росію, де окрім джерел та історіографії з чеської історії вивчав російську мову, літературу, музику, історію й ознайомлювався з російською дійсністю. Одним із перших учених на Заході вітав жовтневий переворот у Росії 1917: «Як я міг не вітати цю велику подію? І за її світове значення, й за те, що вона була переповнена тим, про що говорили мені наша національна історія й давнє прагнення нашого народу визволитися не тільки від іноземних, а й від вітчизняних пригноблювачів. Тому я ні на секунду не вагався і віддався цій великій події всією душею й гарячим серцем». Під його впливом Н. перейнявся комуністичними ідеями (1929 вступив до Комуністичної партії Чехословаччини і до останніх днів свого життя залишався її активним діячем), що вплинуло й на філософські переконання і методологію його наукових досліджень (його вважали одним із засновників марксистської історіографії в Чехословаччині), та став прихильником радянської Росії, невтомним поборником чехословацько-радянської дружби. З його ім’ям пов’язано заснування 1925 «Товариства економічного і культурного зближення з новою Росією» (з 1931 — «Товариство культурних і економічних зв’язків з СРСР») і створення «Союзу друзів СРСР» (1930), що невдовзі став масовою громадською організацією в ЧСР, а також Чехословацького комітету дій із зміцнення миру (1935) і Комітету друзів республіканської Іспанії (1936). Як керівник цих організацій він виступав у багатьох містах Чехії і Словаччини та на підприємствах республіки з лекціями про Радянський Союз, небезпеку фашистської загрози і необхідність об’єднання проти фашизму і нацизму прогресивних сил світу. Його перу належить також ряд пропагандистських праць про «першу в світі країну соціалізму»: «Боротьба за нову Росію», «Історія Радянського Союзу», двотомна монографія «Ленін». Н. вітав підписання Чехословацькою республікою 1922 торговельних угод з радянською Росією і радянською Україною, встановлення дипломатичних відносин між ЧСР і СРСР 1934 та підписання договору між Чехословаччиною і Радянським Союзом про взаємодопомогу 1935, який, на його думку, «не був лише дипломатичним пактом. Він виявляв волю і почуття народу… Це була перемога… народних мас, здійснення їх гарячого бажання». На початку 1936 заснував і очолив редколегію щомісячного журналу «Прага–Москва» («Praha– Moskva»), який став інформаційним джерелом для чехословацької громадськості про життя, розвиток економіки, науки і культури в СРСР,