Тв.: Безсмертний Шевченко. — Братислава, 1954; Українська радянська поезія 20-х років: Огляд за стилями. Мікропортрети в художніх стилях і напрямах. — К., 1991; Олександр Олесь: Життя і творчість. — К., 1994; Даніель Крман. Подорожній щоденник (Itinerariym 1708–1709). Впорядкування, примітки, передмова. — К., 1999; Минуле й сучасне. Збірник слов'янознавчих праць. — К., 2009.
Літ.: Мацинський І. Піонер чехословацької післявоєнної україністики // «Нове життя» (Пряшів), 1986, 28 листопада; Абліцов В. Микулаш Неврлий: «чех з українським серцем» // Хроніка 2000 (К.), 1999, № 29–30.
С.В. Віднянський.
НЕЄДЛИ (Nejedlý) Зденек (10.02.1878, Літомишль, Австро-Угорщина — 09.03.1962, Прага) — чеський історик, музикознавець, літературний критик, громадський і державний діяч. Народився в родині відомого чеського композитора й педагога Романа Неєдли. Закінчив філософський факультет Карлового університету в Празі, доктор філософії (1900), член Чеського наукового товариства (1903), дійсний член Чеської академії наук і мистецтв (1907), у 1909–1939 і 1945–1962 професор Карлового університету, 1939–1945 — Московського університету і науковий співробітник Інституту історії АН СРСР, 1945–1952 — фундатор і перший президент Чехословацької академії наук, член багатьох зарубіжних наукових установ, у тому числі дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка у Львові (1925), член-кореспондент АН СРСР (1947). Будучи одним з перших дослідників історії чеської музики та літератури, зокрема догуситських і гуситських пісень, творчості Б. Сметани (у 1920-х роках опублікував чотиритомну монографію «Бедржих Сметана») та інших діячів чеської культури, видавав журнали «Smetana» (1910–1920-ті роки) і «Var» (1922–1930). У цілому, творча спадщина Н. складається з 3808 праць, причому переважна частина з них присвячена історії (у Празькому університеті він був учнем відомого історика Я. Голли, методи критичного аналізу джерел якого справили вплив на формування молодого вченого, щоправда, в подальшому Н. критично оцінював погляди свого вчителя, як і Ф. Палацького, В. Томека та інших своїх попередників). Сам учений завжди вважав головними свої праці з історії і відносив себе до «цеху істориків». Для нього була характерна широта історичного діапазону як хронологічного, так і тематичного. Протягом більш як 60 років наукової діяльності він досліджував, по суті, всі періоди чехословацької і загальної історії — від проблем стародавньої і середньовічної історії до питань нового часу і новітньої історії, від питань чеської історії до історії Словаччини, Буковини, Закарпаття та міжслов'янських зв'язків. Зокрема, він був одним із перших чехословацьких
