середньовіччя: Мусульманський світ: Навчальний посібник. — Прага, 1931; Українське шкільництво на Буковині. — Ужгород, 1931; Прийняття московських посланців в Українській державі 17 віку. — Прага, 1932; Українська преса. — Подєбради, 1934; 15 літ діяльності Українського історико-філологічного товариства в Празі: 1923–1938: Збірник Українського наукового інституту в Америці. — Сент-Пол–Прага, 1939 (2-ге вид. Прага, 1940); Шевченко в Музеї визвольної боротьби України (1936–1941). — Прага, 1941; Матеріали до історії Музею визвольної боротьби України в Празі. — Цюріх–Вінніпег, 1957–59, вип. 1-3; Як рятували Музей визвольної боротьби України. — Цюріх, 1959; Українська еміграція: Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами: 1919–1939. — Прага, 1942, ч. 1 (2-ге вид. — Львів–Кент–Острог, 2008); К., 1999, ч. 2.
Літ.: Професор Симон Наріжний (1898–1983) // Український історик, 1983, № 2–4; Вішка О., Габар В. Наріжний Симон. В кн.: Українська журналістика в іменах. — Львів, 1999, вип. 6; Мушинка М. Симон Наріжний — літописець української еміграції міжвоєнного періоду. В кн.: Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції: 1919–1939. — К., 1999, ч. 2; Повернення культурного надбання України: проблеми, завдання, перспективи, вип. 12: Матеріали науковопрактичної конференції «Симон Наріжний та українська еміграція 20– 30-х рр. ХХ ст. у Празі». Полтава, жовтень, 1998. — К., 1999; Ковальчук О. Наріжний Симон. В кн.: Українські історики ХХ ст.: Біобібліографічний довідник. — К.–Львів, 2003, вип. 2, ч. 1; Мушинка М. Музей визвольної боротьби України та доля його фондів: Історико-архівні нариси. — К., 2005; Симон Наріжний. Web.: http://litopys.org.ua/cultur/cult32.htm; Пеленська О. Як комуністи знищили Український музей у Празі. Web.: http://www.svoboda-news.com/2003/11/5.htm.
Т.Г. Боряк, О.О. Ковальчук.
НАХИМОВСЬКИЙ Федір Іванович (1689–1758) — політичний діяч, дипломат. До 1708 служив у Лубенському полку. Довірена особа гетьмана І. Мазепи. Н. з дипломатичними дорученнями їздив до Османської імперії та Кримського ханату. Після Полтавської битви 1709 — на еміграції в Молдовському князівстві (1709–15). З 1710 — генеральний булавничий в еміграційному уряді П. Орлика. 1715–19 — у Шведському королівстві. 1719 — у Речі Посполитій. 1719 з дипломатичною місією від шведського короля Фрідріха I та П. Орлика відвідав Кримський ханат та Олешківську Січ. На кілька років ув’язнений у Речі Посполитій. У 1730-х рр. — генеральний писар в уряді П. Орлика, з дипломатичною місією відвідував м. Стамбул. У 1740–50-х рр. виконував дипломатичні
