віросповідання, совісті й особи, свобода мови і книгодрукування (при виконанні певних цензурних вимог), свобода спілок. Кожний громадянин мав право бути власником землі, займатися будь-яким незабороненим законом видом заробітчанства чи підприємництва і досягати будь-яких чинів та гідностей.
Проект викликав критику радикально налаштованих кіл, зокрема студентів і нац. гвардії, на що влада відповіла наступом реакції. 11 травня 1848 увійшов у дію виборчий закон, який позбавляв виборчих прав робітників і студентів та передбачав двоступеневі вибори у нижню палату. 14 травня було розпущено центральний комітет національної гвардії. Усе це спричинило нове віденське повстання (почалося 15 травня), яке змусило імп.
Фердинанда I Габсбурга заявити про відмову від конституційного проекту Ф.-К. Піллерсдорфа, а наступного дня виїхати в м. Інсбрук, залишивши столицю під владою революційного Комітету суспільної безпеки. На початку червня в країні було ухвалено новий виборчий закон, згідно з яким парламент мав бути однопалатним, а виборчі права надавалися більш широким верствам населення, у т. ч. найманим працівникам, хоча й зберігалася двоступеневість виборів.
Скликаний у Відні 22 червня 1848 рейхстаг з функціями загальноавстрійських установчих зборів (невдовзі цісар перевів його до провінційного моравського м. Кремзире; нині м. Кромєржиж, Чехія) проголосив скасування феодальних повинностей селян та низку інших перетворень у державі. Аби перетворити імперію на союз націй з гарантією їхніх культурних, політичних і економічних прав, депутати висунули проект реституції (відновлення) етнічної рівноправності. Передбачався поділ країни на 8 регіонів: німецькі землі (Австрія із Судетською обл.); чеські землі (Богемія, Моравія, Австрійська Силезія і вперше названа окремо Словаччина); Австрійська Польща (Галичина з Буковиною й «угорськими областями, населеними русинами»); італійські області (Венеція і Ломбардія); Словено-Іллірія; землі південних слов'ян (Хорватія, Славонія, Далмація і Воєводина); угорські області; румунські області. У вересні 1848 був підготовлений проект конституції, схвалений особливою парламентською комісією. Цей проект передбачав децентралізацію владних повноважень, широкі автономні права національних земель держави, перевлаштування верхньої палати парламенту за федеративним зразком, а також рівність і загальне розширення прав та свобод громадян. 2 грудня 1848 імп. Фердинанд I Габсбург зрікся престолу. Його наступником став племінник Франц-Йосиф I Габсбург. Новий цісар узяв курс на посилення єдності держави. 4 березня 1849 було оприлюднено «октройовану конституцію» (від франц. octroyer — жалувати, дарувати), т. зв. Ольмюцьку Конституцію, а 7 березня був розпущений установчий рейхсрат, який так і не завершив розгляду основних законів. Найрадикальніших
