К. знаходила сталий збут не тільки на внутрішніх ринках України і Росії, а й в Туреччині та інших країнах Близького Сходу, Греції.
Дезорганізацію і скорочення економічної активності міста спричинили події революції 1917, громадянської війни та іноземної інтервенції. 29 квітня 1918 до К. увійшли частини німецької армії. Окупація тривала сім місяців, впродовж яких було пограбовано найбільше підприємство міста — металургійний завод: до Німеччини було вивезено верстати, механічне обладнання, запаси металу. Наступними господарями К. стали війська Антанти і російська Добровольча армія. 16 листопада 1920 К. була взята кіннотою Червоної армії.
У ході відбудови та реконструкції народного господарства К. було створено Камиш-Бурунський залізорудний комбінат, судноремонтний і коксохімічний заводи тощо. Засновано Азово-Чорноморський науково-дослідний інститут морського рибного господарства й океанографії із станціями та спеціально обладнаними суднами. 1929 керченський порт за вантажообігом майже у чотири рази перевищів рівень 1913-го. Продукція місцевих заводів і фабрик вийшла на закордонні ринки. 1925 консервний завод «Воля праці» взяв участь у виставці в Копенгагені, 1927 — в Парижі, де його продукцію відзначили головним призом. На початку 1930-х до числа експортерів приєднався також металургійний завод. У період індустріалізації на роботу до К. приїхало багато інженерів і робітників з Німеччини, США, Франції, Угорщини.
Під час Великої Вітчизняної війни 1941–1945 на Керченському півострові відбувалися запеклі бої. 16 листопада 1941 частини німецького вермахта увійшли до міста, але утримували його до 30 грудня, коли радянські війська здійснили Керченсько-Феодосійську десантну операцію. У травні 1942 К. знову потрапила під владу гітлерівців, спротив яким під час окупації чинив радянський гарнізон в Аджимушкайських каменоломнях. 11 квітня 1944 К. була звільнена частинами Радянської армії. 1973 за бойові заслуги у минулій війні К. було присвоєно звання «місто-герой».
Протягом перших післявоєнних десятиліть було відновлено і модернізовано економіку К., яка за випуском промислової продукції посіла перше місце в Криму. На суднобудівному заводі «Залив» налагодили випуск великотоннажних нафтоналивних танкерів. Місто набуло морську залізничну переправу через Керченську протоку, відкривши найкоротше сполучення К.
і Криму з Кавказом. На початку 21 ст. роль одного з найбільших осередків міжнародного судноплавства України продовжує виконувати керченський порт, через який проходять торговельні маршрути країн Чорноморського, Азовського та Середземноморського басейнів.
Літ.: Зенкевич Х.Х. Керчь в прошлом и настоящем. — Керчь, 1894; Марти Ю.Ю. Сто лет Керченскому музею. — Керчь, 1926; СлучанкоПавловский Б. Керчь. — Симферополь, 1967; Історія міст і сіл Української
