900 французьких комерсантів і підприємців. Протягом 1875–83 сюди прибули 352 французькі пароплави, які доставляли текстильні, галантерейні, залізні, аптекарські вироби, вина, посуд, вогнетривку цеглу, фрукти, консерви тощо. Сюди надходили також бавовна — з США, Єгипту, Персії і Туреччини, рис, чай, кава, фрукти — з Туреччини, Індії, Китаю, Кореї. У 1883–88 одеський порт обслуговував щороку 1229 суден. 1901 вартість його товарообігу складала 128 млн, а 1903 — 173 млн руб.
З 1828 в О. запроваджено пароплавний рух. Його регулярна міжнародна лінія — до Константинополя — відкрилася 1831. Створене 1833 для її експлуатації «Товариство чорноморського пароплавства» 1841 перейшло під управління державної адміністрації, яка придбала у Великій Британії чотири потужні пароплави. 1856 в О. постало «Російське товариство пароплавства і торгівлі», флот якого вже 1875 налічував 95 суден і забезпечував пасажирське сполучення з Константинополем, Галацем, Трієстом, Марселем. Міжнародне значення одеського порту особливо зросло з відкриттям 1869 Суецького каналу. Було організовано перші рейси пароплавів до Індії та Китаю в порти Бомбея і Ханькоу, звідки вони доставили бавовну і чай.
1878 кораблі іншої пароплавної компанії «Доброфлоту» започатковують в О. маршрут до Владивостока із заходом в африканські та азійські порти.
Подальшому зростанню О. та її зв'язків із зарубіжними торговельними партнерами сприяло прокладання у 1860–70-х рр. залізничних ліній: О. — Балта–Єлисаветоград–Кременчук та О. — Київ. У 1900-х рр. в розпал експорту щодоби до О. прибувало до 1000 вагонів з українським збіжжям.
В умовах економічної кон'юктури й постійного попиту на трудову силу відбувалося стрімке збільшення населення. 1852 О. нараховувала 96446 мешканців, з них — 9651 іноземець, 1897 — 403,8 тис. осіб різних національностей, включно з окремими громадами — італійською, французькою, німецькою та ін.
Торговельно-економічні та інші інтереси зарубіжних країн в О. забезпечували їхні дипломатичні представництва. Якщо 1804 в місті існували австрійське, французьке, іспанське та неаполітанське консульства, то 1894 свої консульські установи в О. мали 21 держава: Австро-Угорщина, Бельгія, Бразилія, Велика Британія, Греція, Данія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Норвегія, Німеччина, Персія, Португалія, Сербія, США, Туреччина, Швейцарія, Швеція, Японія. Свого агента в місті утримувало також російське міністерство закордонних справ.
Від заснування О. розбудова її міського господарства та промисловості відбувалося за активною участю зарубіжних компаній і купців. У 1830-х почалося масове забрукування вулиць камінням, яке привозили у вигляді баластру судна з Тріеста, Ліворно, Неаполя. 1834 фабрикант француз Пішон та його компаньйон Віттенберг надали кошти для зведення 45-метрової башти для водопостачання міста. 1864 німецький інженер Рідінгер заснував газовий
