переворот і Українська революція 1917 та визвольні змагання українського народу 1917–21), революція в Китаї 1911, в Польщі 1918, Листопадова революція в Німеччині 1918, революція 1918 в Австро-Угорщині та розпад Австро-Угорської монархії, Кемалістська революція 1922 в Туреччині та ін.
Процес становлення незалежних держав на арабському Сході супроводжувався численними військовими переворотами (Ірак 1958, 1979, Єгипет 1952, 2011, Сирія 1963, Афганістан 1979, Лівія 2011 та ін.). Але найбільше військових переворотів припадає на країни Латинської Америки з їх характерним явищем хунтизму (Перу, Венесуела, Панама, Болівія, Куба, Чилі, Парагвай, Гватемала, Куба, Гондурас, Бразилія, Аргентина та ін.). Міжнародний тероризм — ще одна характерна риса новітнього періоду історії, що досяг особливо великих масштабів після утворення Держави Ізраїль (1948), коли Організація визволення Палестини та її союзники вдалися до терористичних засобів боротьби за утворення окремої Палестинської держави.
Відтоді хвиля терору поширилася по всьому світу. Це явище притаманне і Європі — Ірландська революційна армія (ІРА) та Організація визволення басків (ЕТА). Новий поштовх для розвитку світового тероризму дала агресія СРСР проти Афганістану 1979, звідки радянські війська змушені були евакуюватися у 1989. Апогеєм світової терористичної діяльності стали теракти 11 вересня 2001 в Нью-Йорку та Вашингтоні міжнародної терористичної організації Аль-Каїда, у відповідь США вдалися до каральної експедиції щодо талібів в Афганістані (2001–02), які співпрацювали з АльКаїдою, та акції з ліквідації диктаторського режиму С. Гусейна й агресії проти Іраку (2003–04). Та нові силові дії США і їхніх союзників виявилися малоефективними, оскільки не досягли головної мети — таліби не припинили своєї боротьби в Афганістані, прибічники Гусейна методами партизанської війни тривалий час продовжували вбивати американських солдатів та їхніх союзників, а доктрина випереджувальної військової інтервенції в Іраку виявилася неспроможною. Окрім того вона стала викликом принципам ООН і засадничим міжнародним правовим постулатам, що стосуються миру та стабільності в світі. Неоднозначна оцінка силової політики США (2-а пол. 1990-х — поч. 2000-х рр.) з боку окремих членів Ради Безпеки ООН (Франції, Китаю, Росії), а також ФРН і деяких інших держав свідчать про наявність істотних розбіжностей серед демократичних країн у їхніх підходах до розв'язання найгостріших проблем сучасності.
Останнє десятиліття 20 — поч. 21 ст. характеризуються спалахами націоналізму і загостренням міжетнічних конфліктів у Європі та на Близькому Сході, посиленням ролі ООН, НАТО та Організації з безпеки і співробітництва в Європі в їх урегулюванні.
До визначних подій історії новітнього часу слід зарахувати прийняття Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 Акта проголошення незалежності
