«НАПОЛЕОНІДА» — назва васальної держави, яку планувалося утворити під протекторатом Франції на південних теренах України і Росії. Її проект розроблявся напередодні Війни 1812 у французькому МЗС у рамках стратегії Наполеона І Бонапарта по розчленуванню Російської імперії.
Головним ініціатором перебудови політичної конфігурації Східної Європи виступав у своїх зверненнях до французького імператора генерал М. Сокольницький, який пов'язував створення «Н.» з одночасним відновленням Польської держави в межах до річок Двіни і Дніпра. До нової держави з «вождем і конституцією» передбачалося включити Катеринославщину, Херсонщину, Крим, долини Сіверського Дінця та Дона. «Н.» мала служити бар'єром проти доступу Росії до Чорного моря й бути постачальником допоміжного війська для французької армії. У перспективі їй призначалася політична самостійність. Ще 2 держави типу «Н.» під назвою герцогств (князівств) Франція прагнула створити: одну в Правобережній Україні під орудою наполеонівського маршала Ю. Понятовського, другу — у межах Полтавщини, Чернігівщини та частини російських земель з північним кордоном біля м. Орел.
Літ.: Борщак І. Наполеон і Україна. — Львів, 1937; Сокольницкий М. «Исполнено по высочайшему повелению»… Рапорт, поданный Наполеону начальником его контрразведки Михаилом Сокольницким, с рекомендациями «о способах избавления Европы от влияния России…». Пер. с франц. — Минск, 2003; Ададуров В. «Наполеоніда» на Сході Європи. — Львів, 2007.
М.М. Варварцев.
НАРОДНА (ГРОМАДСЬКА) ДИПЛОМАТІЯ — міжнародний рух рядових громадян, спрямований на оздоровлення міжнародної обстановки і покращання взаєморозуміння між державами та народами в ім'я розумного розв'язання глобальних проблем. За іншим визначенням дослідників, громадська (народна — для країн з обмеженою демократією та авторитарними режимами) дипломатія — це неофіційна як зовнішньополітична, так і внутрішньополітична діяльність незалежних безпосередньо від урядів фізичних і юридичних осіб, неурядових організацій, рухів і інститутів, що спрямована на збереження миру, розвиток і поліпшення міждержавних відносин, дружби, взаєморозуміння і співпраці між різними народами. Деякі автори розглядають «народну дипломатію» як «громадські зв'язки країн із зарубіжними організаціями», акцентуючи при цьому, що народна дипломатія є «сферою рухів, активним засобом міжнаціонального і міжнародного спілкування».
