Співробітництво у гуманітарній сфері розвивається на рівні державних та громадських організацій, культурно-мистецьких і навчально-наукових закладів. Нині близько двох тисяч марокканських громадян навчаються у фармацевтичному, медичному, автошляховому університетах Харкова, Запорізькому університеті, Львівському медичному університеті, Львівській політехніці, Одеському медичному університеті.
Літ.: Матеріали конференції «Україна — країни Сходу: від діалогу педагогічних систем до діалогу культур цивілізацій». — К., 2002, вип. 3; Макух В.В. Україна і країни Магрібу: реалії та перспективи. Актуальні питання двостороннього співробітництва. — Одеса, 2010.
Д.О. Анікєєв, М.С. Бур'ян.
МАСОНИ (франкмасони, франц. franc-maçons вільні мулярі) — члени релігійно-етичного руху, що ставить за мету моральне самовдосконалення та об'єднання людства в релігійному братерському союзі.
Походження масонства не з'ясоване. Воно виросло в Європі, найімовірніше із середньовічної цехової організації — корпорації каменярів-будівельників. Але могло бути й захисною організацією, опозиційною щодо держави та церкви. Масонами здебільшого ставали ті, хто вважав конспіративну форму діяльності найбільш ефективною для відстоювання своїх реформаторських ідей. Вони об'єднувалися в ложі («майстерні»). Вищий керівний орган М. отримав назву «Схід».
М. організаційно оформилися 1717, коли 4 провідні масонські ложі об'єдналися у Велику ложу (чи Великий Схід) Англії, яка проголосила себе материнською щодо всіх лож світу. У середині 18 ст. більшість масонських федерацій Англії, Німеччини та Скандинавії увійшли до політичного істеблішменту й взяли курс на підтримку політичного курсу своїх держав.
Ложі Франції, Італії, Іспанії, Португалії та країн Латинської Америки стали опозиційними щодо урядів і брали активну участь у політичній боротьбі.
У 19 ст. М. сприяли переходу до обов'язкового світського навчання, надавали підтримку феміністичному рухові, домагалися скасування смертної кари.
У різні часи адептами масонства були Вольтер, Г.-Е. Лессінг, В.-А. Моцарт, Й. Гайдн, Й.-В. Гете, Р. Бернс, Л. ван Бетховен, Стендаль, О.-Ф. Уайльд, Марк Твен, Дж.-Р. Кіплінг, В.-Р. Вагнер, Г.-В. Геґель, Д. Дефо, Д. Свіфт, Я. Сібеліус, М.-Л. Керубіні, Н. Паганіні, Е. Фермі та багато інших діячів культури.
Перша світова війна внесла розкол у європейський масонський рух, адепти якого вважали за краще підтримати воєнну політику своєї країни.
У 20–40-х рр. 20 ст. у «вільних каменярів» з'явився ворог — тоталітарні режими держав, котрі не бажали миритися з існуванням цієї опозиційної організації й звинувачували масонів у підривній діяльності. У мусолі-
