ність держав, що не володіють ядерною зброєю. 8 лютого 1979 вступила у силу Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу, що використовується в мирних цілях й який перебуває в процесі міжнародного перевезення. Від 1994 діє програма протидії незаконному обігу ядерних матеріалів. 1998 було ухвалено план дій щодо безпеки радіоактивних джерел, а 1999 прийнято Кодекс поведінки з безпеки радіоактивних джерел. В листопаді 2001 М. розробило план дій боротьби з ядерним тероризмом.
Україна є членом М. від часу заснування агентства. 1968 в УРСР було створено міжвідомчу комісію по зв'язках з М. Після аварії на Чорнобильській атомній електростанції агентство надало допомогу, спрямовану на зменшення негативних наслідків катастрофи. 20 квітня 2011 в рамках дводенного візиту до України генеральний директор агентства разом із генеральним секретарем ООН та Президентом України відвідали місце аварії на Чорнобильській АЕС, взяли участь у міжнародній конференції «Двадцять п'ять років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього» (Київ).
З 1995 розпочались регулярні інспекції підприємств і організацій України в галузі здійснення гарантій нерозповсюдження ядерної зброї. У березні відбулась зустріч представників М. та Держекоінспекції України з метою налагодження двосторонньої співпраці щодо забезпечення ядерної безпеки під час проведення фінальної частини Євро-2012 та обміну науковою і технічною інформацією щодо ядерної енергії.
Агентство фінансує виконання восьми національних проектів для України, три з яких виконують підрозділи Мінекобезпеки. Україна також бере участь в 20 регіональних проектах М.
Літ.: Юбилей МАГАТЭ // Международная жизнь, 1997, № 7; Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації. — К., 2001; Литвинський Л.Л. Розвиток ядерної енергетики в Україні. Необхідність, недоліки, переваги // Національна безпека і оборона, 2005, № 6; Алексєєва Т.І. Міжнародні організації. — Х., 2006; Шевцов А.І. Ядерна енергетика України: стан та напрями розвитку // Стратегічні пріоритети, 2008, № 1; Международное агентство по атомной энергии // Конференция 2010 участников Договора о нераспространении ядерного оружия по рассмотрению действия Договора 3–28 мая 2010 // http://www.un.org/ru/conf/npt/2010/iaea.shtml.
І.С. Стрикун.
МАҐДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО — середньовічний правовий кодекс міського самоврядування, що визначав порядок обрання і функції органів місцевої влади (судової в тому числі), закріплював права і свободи городян, регулював питання оподаткування, торгівлі, діяльності цехів і гільдій купців, звільняв від переважної більшості феодальних повинностей тощо. Цей кодекс був укладений у німецькому м. Маґдебурзі на основі таких правових
