сеймики. Привілеї 1563 та 1568 зрівняли у правах шляхту західного та східного обрядів.
Після кількарічних дебатів 10 січня 1569 у Любліні розпочався спільний сейм, на якому з перших днів виявилися разючі розбіжності у поглядах щодо майбутнього устрою: литовські посли бачили його як федеративне об'єднання двох рівноправних держав, польські ж наполягали на безумовній інкорпорації ВКЛ. По двох місяцях переговори зайшли у глухий кут. Коли коронні посли звернулися до Зигмунта Августа виступити посередником, литовська делегація в ніч на 1 березня залишила Люблін. Це змусило короля вдатися до радикальних заходів: 5 березня він оголосив про приєднання до Корони Підляшшя і Волині, 6 червня — Київщини.
Згідно з Л.у., новостворену державу очолював спільно обраний володар, коронований як польський король і великий князь литовський. Утворювалися спільний вальний сейм та спільний сенат. Річ Посполита була однією з наймогутніших в Європі військово-політичних сил, вирізнялася політичною стабільністю, внутрішньою злагодою і релігійною толерантністю на тлі кривавих конфліктів, що вирували на континенті у той час (релігійні війни у Франції, реформаційні війни в німецьких землях, інквізиція в Іспанії, опричний терор у Московії тощо). На її території площею 815 тис. кв. км мешкало близько 8 млн. осіб різних етносів і віровизнань. Територіально і за чисельністю населення у ній переважало Польське королівство (завдяки приєднанню Підляшшя, Волині, Брацлавщини та Київщини).
Розмірковуючи над наслідками та історичним значенням Л.у., історики наголошують на тому, що це був союз шляхти Польського королівства і Великого князівства Литовського. Домінування шляхти у публічному житті, а польської мови у культурі не завадило об'єднати долі різних народів, незважаючи на економічні, правові, етнічні, релігійні поділи. Такі взаємозв'язки пізніше позитивно вплинули на розвиток польсько-російських культурних відносин — адже до поч. 18 ст. Річ Посполита була головним посередником, за допомогою якого Росія переймала елементи західноєвропейської культури.
Позитивним наслідком унії для українських земель стало об'єднання українців, які мешкали на різних територіях. Після скасування міждержавного кордону і зміни державної належності приєднаних воєводств активізувалися міграційні процеси. Масова колонізація спричинила господарське освоєння незаселених теренів Брацлавщини та Київщини, наслідком чого став значний демографічний приріст: чисельність населення на цих територіях протягом 1569–1648 зросла у 20–30 разів. Л.у. дала значний поштовх урбанізаційним процесам. Заснування нових міст і містечок супроводжувалося наданням їм самоврядування на засадах магдебурзького права. Українська шляхта перейняла стандарти правової й політичної культури коронної шляхти, вповні адаптувавши інституцію сеймику (основ-
