1849 в ун-ті засн. кафедра укр. мови і літератури. Гол. вимогою укр. громад. і освіт. діячів було розширення політ. прав українців і виділення укр. частини Галичини в окрему провінцію.
Арх-ра Л. розвивалася під впливом віденських зразків: театр Скарбка (архіт. Л. Піхль, 1837– 42), Будинок інвалідів (Т.Гансен, 1855–63), будинок сейму (Ю. Гохбергер, 1877–81), Міський театр (З. Горґолевський, 1897– 1900), готель «Жорж» (Г. Гельмер і Ф. Фельнер, 1899–1901).
1861 Л. отримав залізничне сполучення з Перемишлем (Пшемисль, Польща), Краковом і Віднем, 1866 — з Чернівцями, 1870 — з Тернополем і Підволочиськом, 1873 — зі Стриєм, Закарпаттям і Будапештом.
1864 у Л. виник укр. театр при т-ві «Руська бесіда». 1868 засновано Львівське товариство «Просвіта». Наприкінці 1860-х рр. юрид. статус Л. змінився внаслідок перетворення Австрійс. імперії на конституційну Австро-Угор. монархію і надання Галичині крайової автономії. Однак недемократ. виборче право зумовило перевагу в Галицькому крайовому сеймі польс. великих землевласників, політ. інтереси яких представляли подоляки і станьчики, з поч. 20 ст. — ендеки. Статут 1870, який регламентував нові засади самоврядування міської громади, не забезпечував укр. і єврейс. населенню Л. сприятливих умов для національно-культ. розвитку. Разом з тим конституційний лад в Австро-Угор. д-ві створював умови для боротьби за демократизацію сусп. ладу, надавав представникам різних національностей можливість об'єднуватися для захисту своїх нац. прав у громад. орг-ції та партії політичні, боротися за розширення свого представництва в крайовому сеймі й віденському парламенті.
1880 у Л. відбулося перше масове віче українців. У місті зосередилися керівні органи т-в, діяльність яких поширювалась на всю Галичину й мала загальнонац. значення.
1892 Т-во імені Шевченка було реорганізоване в Наукове товариство імені Шевченка. 1893 почав діяти Історичний музей міста Львова. Польс. к-ру репрезентували Літ. т-во ім. Міцкевича, Т-во людової школи, Польс. істор. т-во. 1905 митрополит А.Шептицький створив церк. музей, 1909 перетворений на Національний музей у Львові.
1910 у місті проживало 206 тис. осіб (з них 19,2% — греко-католики, переважно українці, 50,2 — римо-католики, головно поляки, 27,8% — євреї).
Із 410 книг, виданих 1913 укр. мовою в усіх країнах світу, а також із 83 укр. періодичних видань, у Л. було видрукувано відповідно 299 і 65.
У Л. працювали укр. письменники І. Франко, М. Павлик, В. Щурат, В. Пачовський, М. Яцків; великий вплив на літ. життя у Л. мали М. Драгоманов, О. Кониський, П. Куліш.
З польс. письменників, котрі жили у Л., найвідомішими стали А. Фредро, Я. Каспрович, М. Конопніцька, Г. Запольська, Л. Стафф.
