полоненням К. Острозького. У лютому 1501 литовські посли в Москві запропонували припинити війну, проте вел. кн. Іван III Васильович відмовився.
Влітку і восени 1502 та в лютому 1503 московські війська здійснили кілька успішних рейдів у внутрішні райони ВКЛ. У березні 1503 до Москви прибули литовські посли з новою пропозицією миру. Московський уряд погодився лише на 6-річне перемир'я. Згідно з його умовами, ВКЛ передавало Великому князівству Московському захоплені ним 20 міст і 70 волостей і визнавало за Іваном III Васильовичем титул «Государ всієї Русі». Угода була ратифікована королем польським і великим князем литовським Олександром у Варшаві в червні 1503.
1507 спалахнув конфлікт між литовською владою й кн. М. Глинським, який для боротьби за поновлення своїх посад, відібраних у нього новим королем польським і вел. кн. литовським Сигізмундом I, запросив на допомогу московські війська. Наприкінці 1507 московські полки здійснили невдалу спробу захопити Кричев і Мстиславль (нині міста Могильовської обл.). У січні 1508 кн. М. Глинський зайняв Мозир (місто Гомельської обл.) і Бобруйськ (місто Могильовської обл., Білорусь), однак під Слуцьком (місто Мінської обл., Білорусь) зазнав невдачі. Не отримавши вчасно додаткової допомоги від Василія III Івановича, М. Глинський відступив до Московської держави.
У травні–липні 1508 три московські армії рушили походом проти ВКЛ, але під натиском литовського війська відступили до своїх кордонів. У серпні литовці здійснили похід на Сіверщину, а також захопили міста Білий, Торопець (нині міста Тверської обл., РФ) і Дорогобуж (місто Смоленської обл., РФ), однак утримати їх не змогли. 8 жовтня 1508 в Москві було підписано «Вічний мир». Згідно з його умовами, Москва повертала Литві шість захоплених волостей і відпускала полонених. Литва, у свою чергу, визнавала завоювання покійного вел. кн. Івана III Васильовича. Крім того, було домовлено, що ні Вільно, ні Москва не вступатимуть у військові союзи з Кримським ханатом. Угода була ратифікована Сигізмундом I у Вільно в січні 1509.
В обох попередніх війнах ВКМ так і не вдалося реалізувати ідею повернення собі всієї «давньоруської спадщини» — земель Смоленщини, Полоччини і Київщини. Не змирилося з їх результатами і ВКЛ. Наприкінці 1512 розпочалася нова війна, приводом до якої стали литовсько-кримські переговори і напад кримців у травні 1512 на верхнєокські князівства. Московський уряд звинуватив литовців у нацьковуванні татар до нападу на московські землі й у листопаді цього ж року спорядив похід свого війська на Полоцьк (місто Вітебської обл., Білорусь) і Смоленськ (місто в РФ). Невдовзі війська з-під Полоцька були відведені.
У червні 1513 московські війська розпочали наступ одразу на чотирьох напрямках з метою захоплення Смоленська, Полоцька, Вітебська і Орші. Бої тривали до листопада і закінчилися для Москви безрезультатно.
