Литовсько-українські відносини. Історія Л. тісно пов'язана з історією України. Від раннього середньовіччя територія розселення литовських племен межувала з Давньоруською державою. У 13 ст. Велике князівство Литовське увійшло в союзницькі відносини з Галицько-Волинським князівством: сторони здійснювали спільні воєнні операції проти монголів, Польщі та хрестоносців. Після занепаду Галицько-Волинської держави і в умовах міжусобної боротьби в Золотій Орді всі українські землі, за винятком Галичини, увійшли до складу Л. У період розквіту Великого князівства Литовського литовські землі становили менше 10% його території. Л. поступово перетворювалася на Литовсько-Руську державу, переймаючи традиції державного життя, судоустрою, військової справи княжої Русі; руська мова стала державною.
Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. розширенню культурних зв'язків сприяють литовські переклади творів Т. Шевченка, І. Франка та інших українських письменників, гастролі українських театрів. Українці й литовці співпрацювали в Союзі автономістів у Державній думі Російської імперії. У період між двома світовими війнами в Л. діяли зарубіжні філії Української військової організації (УВО), згодом — Організації українських націоналістів. У Каунасі друкувався нелегальний орган УВО «Сурма». У цей же період діяли українські громадські організації — Товариство литовців-українців та Культурно-освітнє товариство українців у Литві.
Після Другої світової війни кількість українців у Л. зросла внаслідок залучення на будівництво промислових підприємств та для роботи на них кваліфікованих робітників і спеціалістів з інших республік, у т. ч. з УРСР. До 1989 чисельність українців складала до 44,8 тис. (1,2% усього населення країни). На поч. 21 ст. українці посідають у Л. друге місце (після євреїв) за кількістю осіб, які мають вищу освіту (21,9%) і перше — середню спеціальну освіту (28,7%).
За радянської влади українська спільнота Л. не мала умов для свого національно-культурного розвитку. Ситуація змінилася з набуттям країною незалежності. У жовтні 1989 у Вільнюсі відбулась установча конференція Громади українців Литви, яка об'єднала осередки українців у 6 містах країни. Головним напрямком її роботи є культурно-просвітницька діяльність: організація концертів, вистав, диспутів. У містах діють українські суботні (недільні) школи, які фінансуються Литовською державою. На центральному телебаченні виходить українська програма «Трембіта», на радіо двічі на місяць — передача «Калинові грона». Газета «Эхо Литвы» вміщує українською мовою сторінку «Українська світлиця». У Вільнюсі друкується інформаційний місячник «Пролісок», у Клайпеді — «Слово і час».
Від лютого 1991 у Л. офіційно зареєстровано греко-католицьку громаду (1992 їй повернуто церкву Пресвятої Трійці). У приміщеннях колишнього
