законодавчий орган — Сейм (однопалатний парламент). Прем'єр-міністр призначається президентом й затверджується Сеймом.
Вперше в писемних джерелах назва «Литва» (Lituae) зафіксована під 1009 в Кведлінбурзьких літописах. Зародження литовської держави припадає на 13 ст. Загроза з боку Тевтонського ордену змусила литовські племена об'єднатися під керівництвом князя Міндовга. 1251, після прийняття католицтва, Міндовг із благословіння Папи Римського Іннокентія IV був коронований великим князем Л.
Від середини 13 ст. литовські князі починають приєднувати спустошені монголо-татарською навалою землі Київської Русі. 1385 у зв'язку з Кревською унією, яка передбачала шлюб великого князя литовського Ягайла з польською королевою Ядвігою, Л. та Польща об'єдналися в єдину державу. 1410 війська Л. та Польщі остаточно розгромили лицарів Тевтонського ордену. 1561 литовці вступили в Лівонську війну проти Росії. Згідно з Люблінською унією 1569 Л. та Польща об'єдналися в нове державне утворення — Річ Посполиту. Після її поділів у 2-й пол. 18 ст. основна частина литовських земель перейшла до Російської імперії. Литовці брали участь у польських повстаннях 1830–1831 та 1863–1864.
У грудні 1918 — січні 1919 в Л. було встановлено радянську владу. Від лютого 1919 її землі перебували в складі Литовсько-Білоруської СРР; в серпні цього ж року було проголошено незалежну Литовську Республіку. 1921 Л. стала членом Ліги Націй. Конституція 1922 проголосила Л. парламентською республікою. 1926 внаслідок державного перевороту в країні встановлено авторитарний режим на чолі з А. Сметоной. У жовтні 1939 Л. підписала з СРСР договір про взаємодопомогу, за яким на її території були утворені радянські військові бази. 1940 було проведено вибори до Народного сейму, який проголосив радянську владу й звернувся з проханням до СРСР про вступ Л. його до складу. 3 серпня 1940 Л. ввійшла до Радянського Союзу.
На другий день після нападу 22 червня 1941 Німеччини на СРСР литовці створили Тимчасовий уряд. Однак гітлерівці розпустили його, залишивши лише управління на місцях, що займалося реквізицією майна та набором робочої сили для воєнної промисловості Німеччини. Після відновлення 1944 в Л. радянської влади почалася колективізація сільського господарства, що супроводжувалася депортаціями населення на північ та азійські райони СРСР. Загалом було депортовано близько 230 тис. осіб.
У лютому 1991 на референдумі 90% населення проголосувало за незалежність Л. На виборах 1992 президентом країни було обрано колишнього першого секретаря компартії Л. А.-М. Бразаускаса. 1998 президентом став реемігрант зі США В. Адамкус.
Після вступу країни у травні 2004 до Світової організації торгівлі та Європейського Союзу прискорилися темпи переорієнтації литовської економіки на Захід.
