Після відродження 1918 Польської держави вояки Л.П. увійшли до складу Війська Польського. Потому на Поділлі й Волині їм довелося мати бойові зіткнення з українським селянством і військом Української Народної Республіки.
Чимало колишніх легіонерів у міжвоєнний час стали урядовцями 2-ї Речіпосполитої, зокрема, майор Альфред Білик був воєводою тернопільським (1936–37) та львівським (1937–39). Також колишні вояки Л.П. служили державними чиновниками у Станіславівському та Поліському воєводствах і на Волині.
Літ.: Кулик А., Пташинський П. До історії збройної спілки української буржуазії та польських поміщиків для боротьби проти пролетарської революції: Польські легіони на Поділлі та Волині 1918 р.: Документи //Архів Радянської України, 1932, № 4–5; Kieniewicz S. Legion Mickiewicza 1848–1849. — Warszawa, 1957; Mleczak J. Akcja werbunkowa Naczelnego Komitetu Narodowego w Galicji i Krolestwie Polskim w latach 1914–1916. — Przemysl, 1988; U zrodel niepodleglosci. 1914–1918: Z dziejow polskiego czynu zbrojnego. — Warszawa, 1988; Lipisski W. Walka zbrojna o niepodleglosc Polski w latach 1905–1918. — Warszawa, 1990; Klimecki M. Legiony Polskie. — Warszawa, 1996; Polacy na Ukrainie: Zbior dokumentow, cz. 1: Lata 1917–1939, t. 3–4. — Przemysl, 2001–2004.
O.С. Рубльов.
ЛЕЙПЦИЗЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ (нім. — Universität Leipzig, лат. — Alma mater Lipsiensis). Заснований 1409 німецькими професорами й студентами, які внаслідок гуситських воєн залишили Карловий університет у Празі. З 15 ст. упродовж близько 500 років складався з чотирьох факультетів — мистецтв, теологічного, медичного та юридичного.
У період Другої світової війни більша частина університетських будівель була зруйнована. 1946 діяльність закладу відновлено. 1953 йому присвоєно ім'я К. Маркса, 1991 повернено попередню назву — Лейпцизький університет. Нині у складі Л.у. нараховується 14 факультетів: теологічний; юридичний; історії, мистецтвознавства і сходознавства; філологічний; педагогічний; суспільних наук і філософії; економічних наук; спортивних наук; медичний; математики та інформатики; біологічних наук, фармацевтики й психології; фізики й геології; хімії і мінералогії; ветеринарний. Л.у. є учасником асоціації європейських університетів «Утрехтська мережа».
У Л.у. навчалися математик і філософ Г.-В. Лейбніц, письменник і літературний критик Г.Е. Лессінг, поет і мислитель Й.-В. Гете, композитори Р. Шуман і Р. Вагнер, філософ Ф. Ніцше, лауреати Нобелівської премії з літератури (1902) Т. Моммзен, з фізики (1952) Ф. Блох та ін. Випускницею й почесним доктором Л.у. є федеральний канцлер ФРН А. Меркель.
