захопили Кримський півострів. Частина завойовників, що осіли в Криму, поступово змішувалася з місцевим населенням — аланами, готами, греками, половцями, таврами, хазарами та ін. Наприкінці 1-ї пол. 15 ст. на території півострова постало ханство, очолюване Хаджі І Гіреєм. Відтоді саме представники династії Гіреїв були незмінними володарями ханату. Його першою столицею стало м. Кирим (інша назва — Солхат, тепер — Старий Крим). Кримське ханство відзначалося потужною військовою організацією. В окремі періоди чисельність кримськотатарського війська сягала 100 тис. вояків. К.т. періодично здійснювали спустошувальні набіги на землі не лише сусідніх країн, а навіть діставалися до Данії.
Доба Кримського ханства (15–18 ст.) характеризувалася розвитком культури К.т. Унікальною пам'яткою тогочасної кримськотатарської архітектури став ханський палац у м. Бахчисараї, спорудження якого було розпочато 1532 ханом Сахибом І Гіреєм (нині входить до складу Бахчисарайського історико-культурного заповідника і є єдиним у світі зразком кримськотатарської палацової архітектури). Літературна спадщина була представлена поетичними творами Ашика Умера, Афіфеддіна Абдуллага, Абдульазіза, Мегмеда Сенаї, Джан Мугамеда, правителів ханату Менглі І Гірея і Гази ІІ Гірея (використовував псевдонім Газайї), а також історичними працями Ремаля Ходжи, Сеїда Різи та інших авторів.
Після розпаду Російської імперії 1917 й утворення РСФРР у складі останньої 1 травня 1919 було створено Кримську Соціалістичну Радянську Республіку (від 18 жовтня 1921 — Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка). Її адміністративно-територіальна структура була побудована за національним принципом: функціонували 5 татарських національних районів (Алуштинський, Балаклавський, Бахчисарайський, Судакський, Ялтинський) і 144 сільради. Під час Великої Вітчизняної війни за рішенням радянської влади 1944 було здійснено депортацію К.т. (близько 190 тис.) до східних регіонів СРСР у зв'язку із звинуваченням у колабораціонізмі з німецькими окупантами. 30 червня наступного року, за поданням Президії Верховної Ради РСФРР, статус Кримської автономії змінено на обласний, а 19 лютого 1954 Кримську область включено до складу УРСР.
1956 К.т. було реабілітовано без права на репатріацію й повернення конфіскованого майна, а сам факт депортації засуджено лише 1989. 12 лютого 1991 Верховна Рада УРСР ухвалила Закон про відновлення кримської автономії й утворення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки у складі УРСР. Відтак було покладено початок активізації національно-культурного життя кримськотатарського народу.
1991 відновлено діяльність Курултаю (національний з'їзд, фактично парламент) — вищого представницького повноважного органу кримськотатарського народу, а також створено його виконавчу структуру Меджліс,
