назву «другого Мюнхена», тобто малася на увазі відмова від впливу у Східній Європі на користь СРСР задля досягнення тимчасових домовленостей і тактичних інтересів.
Для України знаковість К.к. полягає у формуванні її західного кордону та посиленні в ній етнічного фактора. Разом з тим затвердження саме такої лінії кордону між УРСР і Польщею спричинило майбутню депортацію українського населення із територій, що залишалися під польським контролем (Холмщина, Підляшшя, Лемківщина). Рішення та домовленості, досягнуті на К.к., зумовили вихід УРСР на міжнародну арену й її участь у заснуванні ООН. Із вступом УРСР до ООН західні держави де-юре визнали легітимним державним органом і єдиним виразником волі українського народу республіканський уряд — РНК УРСР.
Літ.: Советско-американские отношения во время Великой Отечественной войны, 1941–1945: Документы и материалы. — М., 1948, т. 2.; Советский Союз на международных конференциях периода Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. — М., 1984, т. 4.; Волков Ф.Д. За кулисами второй мировой войны. — М., 1985; Толстой-Милославский Н.Д. Жертвы Ялты. — М., 1996; Дипломаты вспоминают. Мир глазами ветеранов дипломатической службы. — М., 1997; Дещинський Л.Є., Панюк А.В. Міжнародні відносини України: Історія і сучасність. — Львів, 2001; К., 2003, т. 6.; Мировые войны ХХ века, кн. 4; Вторая мировая война: Документы и материалы. — М., 2005.
О.Є. Лисенко, І.І. Дерейко.
КРИМСЬКЕ ХАНСТВО — держава, що існувала в середині 15 — другій половині 18 ст. на теренах Кримського півострова та прилеглих землях Нижнього Подніпров'я, Приазов'я та Прикубання.
Перші загони монголо-татар з'явилися в Криму в 1223. Тоді вони розграбували половецькі володіння. 1239 монголи остаточно закріпилися на півострові, його територія увійшла до складу Золотої Орди. На межі 13– 14 ст. тут утворилося намісництво з центром у Солхаті (Старий Крим) зі значною автономією. З початком розпаду Золотої Орди хану Хаджі-Гірею у 40-х рр. 15 ст. вдалося досягти незалежності, столицею його держави став Бахчисарай. Проте вже у 1475 потужні сили турецької армії та флоту, послані султаном Мехмедом II, здобули Кафу і підкорили решту володінь генуезців, а невдовзі хан Менглі-Гірей визнав васальну залежність від Оттоманської Порти.
Правителі К. х. обиралися на курултаях (зборах знаті), а турецькі султани лише затверджували їх. Гіреї нерідко вели незалежну зовнішню політику. В економіці К. х. провідну роль відігравало кочове скотарство. Землеробство не тільки осілого, а й напівосілого типу впроваджувалося серед татар вкрай повільно. Низький рівень розвитку продуктивних сил (а отже, бідність
