народ». Трактат також викладав політичну та правову історію Наддніпрянської України 17 — поч. 18 ст., характеризував статус українців у Речі Посполитій, відносини Гетьманщини з Російською державою та Кримським ханатом, аналізував документи, пов'язані з цими відносинами.
Літ.: Грушевський М. Шведсько-український союз 1708 р. // ЗНТШ, 1909, т. 92, кн. 6; Ульяновський В. Пилип Орлик. В кн.: Володарі гетьманської булави. — К., 1994; Кресін О. Правові аспекти відносин Війська Запорозького з Російською державою в період гетьманування І. Мазепи та в діяльності української політичної еміграції першої половини ХVІІІ ст. // Держава і право, 2001, вип. 10.
О.В. Кресін.
КОРСУНСЬКА БИТВА 1648 — одна з найбільших подій початку Визвольної війни українського народу середини 17 ст. Після перемоги в Жовтоводській битві 1648 військо гетьмана Б. Хмельницького (бл. 14– 15 тис. осіб) разом з татарами Тугай-бея (бл. 6 тис. осіб) вирушило проти війська гетьмана великого коронного М. Потоцького (12–14 тис. осіб і 12 гармат) і 22 (12) травня зупинилося неподалік Корсуня (нині м. КорсуньШевченківський) на березі р. Рось (притока Дніпра), очікуючи на можливий підхід надвірного війська кн. Я. Вишневецького. Б. Хмельницький і Тугайбей 25 (15) трав. почали переправу через р. Рось. Тоді М. Потоцький наказав спалити Корсунь і посилив оборону табору. Щоб спонукати поляків до відступу й атакувати їх на марші, Б. Хмельницький дезінформував польське командування про чисельність українських і татарських вояків і почав удавати, що готується до генерального штурму. Водночас він наказав перекопати за 8 км від Корсуня тракт на м. Богуслав, а також обхідну дорогу до Богуслава через містечко Стеблів у балці Горохова Діброва.
На світанку 26 (16) травня військо М.Потоцького під захистом табору з 8 рядів возів (завширшки 90 м і завдовжки 1–1,7 км) почало відступ.
Українці й татари спочатку його пропустили, а потім почали переслідувати.
М. Потоцький звернув на обхідний шлях через Стеблів. Коли його табір спускався по схилу перекопаної Горохової Діброви, вояки М. Кривоноса із засідки відкрили по ньому гарматний і рушничний вогонь. Водночас ззаду і з боків напали підрозділи гетьмана Б. Хмельницького та Тугай-бея. Табір був розірваний у 3-х місцях. У жорстокому бою більшість жовнірів або полягли, або потрапили до полону. Серед бранців опинилися М. Потоцький та гетьман польний коронний М. Калиновський.
Літ.: Костомаров Н.И. Богдан Хмельницкий — СПб., 1884, т. 1.; ТисКрохмалюк Б. Бої Хмельницького. — Мюнхен, 1954; Львів, 1994; Петрів В.
Стратегічні операції Богдана Хмельницького під час війни 1648–1649 років (Історично-психологічний нарис) // Військо України, 1993, № 7; Грушевський М. Історія України-Руси — К., 1995, т. 8, ч. 2.; Смолій В.А., Степанков В.С.
