Договір надав позитивного імпульсу поступальному розвиткові відносин між Україною й Румунією у галузі політики, дипломатії, економіки, науки й культури. У документі, зокрема, зазначається, що сторони базують свої відносини на взаємній довірі, повазі, співпраці й партнерстві. Вони підтвердили також непорушність існуючого між двома країнами державного кордону й зобов'язалися утримуватися тепер і в майбутньому від будь-яких вимог чи дій, спрямованих на загарбання та окупацію частини чи всієї території іншої договірної сторони.
Особливістю договору стало включення до його тексту окремої найповнішої, порівняно з усіма попередньо укладеними договорами України й Румунії з третіми країнами, 13-ї статті, присвяченої взаємній співпраці у захисті прав української національної меншини в Румунії й румунської — в Україні. З огляду на те, що стаття про взаємний захист прав національних меншин становить приблизно одну третину тексту договору, можна стверджувати, що сторони приділяють велике значення цій проблематиці. Зокрема до її змісту включено спеціальні положення, що визначають, хто є предметом захисту національних меншин у відносинах України і Румунії. Відповідно до п. 2 ст. 13 румунська меншина в Україні включає громадян України незалежно від регіонів, де вони проживають, і які відповідно до їхнього вільного вибору належать до цієї меншини, зважаючи на їхнє етнічне походження, мову, культуру чи релігію. Договірні сторони також зобов'язалися у разі необхідності вживати належних заходів з метою розвитку всіх аспектів економічного, соціального, політичного й культурного життя і забезпечення повної й справжньої рівності між особами, які належать до національної меншини, та особами, які належать до більшості населення. Окремого значення для розвитку міжнаціональних відносин має п. 4 ст. 13, де сторони підтверджують, що особи, які належать до національних меншин, мають право, індивідуально або разом з іншими членами їхньої групи, на свободу виявлення, збереження й розвиток їхньої етнічної, культурної, мовної та релігійної ідентичності, право зберігати й розвивати свою культуру і право на захист від будь-якої спроби асиміляції проти їхньої волі.
На підставі п. 13 ст. 13 сторони створили змішану міжурядову українсько-румунську комісію з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин. Українську частину цієї комісії створено постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998. Вона координує діяльність міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення прав румунської меншини в Україні та української в Румунії. Основним її завданням є організація й розроблення комплексу заходів щодо співпраці між Україною і Румунією у питаннях забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин. Дотепер відбулися п'ять засідань цієї Комісії.
