незалежності від 24 серпня 1991, прийняття Сеймом та Сенатом Республіки Польща постанов, якими визнавалась незалежність України та містилось положення про намір розвивати співробітництво між державами.
Статті договору охоплюють сферу політичного співробітництва на міжнародному й регіональному рівнях. Сторони, високо оцінюючи значення дружніх українсько-польських відносин для досягнення європейської солідарності, домовились: про непорушність існуючого і позначеного на місцевості міждержавного кордону; не розповсюджувати та не виробляти ядерну зброю; визнавати права членів польської меншості в Україні і української — у Республіці Польща; сприяти розвитку безпосередніх зв'язків та співробітництва між регіонами, адміністративно-територіальними одиницями та містами; розвивати співпрацю у галузі економіки, культури, науки, освіти, торгівлі, охорони здоров'я і санітарної гігієни. Пріоритетне місце в угоді відводилось питанню економічних стосунків між державами, що пояснюється з одного боку, бажанням Польщі «мати сильного та багатого сусіда», що «завжди приносить користь», з іншого — прагненням України швидшої інтеграції до Європи.
Одночасно із договором підписано низку угод та протоколів щодо транспорту, науки, освіти, культури, а також сільського господарства.
На пленарному засіданні Верховної Ради України від 17 вересня під час обговорення питання ратифікації договору порушувалися питання, що не здобули свого висвітлення в документі, зокрема можливість безвізового переходу польсько-українського кордону громадянами обох держав, які у повоєнні роки були депортовані або переїхали із земель, де народились. На цьому ж засіданні Верховна Рада України прийняла постанову про ратифікацію договору, а 30 грудня 1992 в м. Києві міністри закордонних справ держав здійснили обмін ратифікаційними грамотами.
Укладення договору сприяло активізації політичного діалогу між Україною і Республікою Польща. Важливе значення для поглиблення двосторонніх зв'язків мав офіційний візит в Україну Президента Польщі Л. Валенси 24–25 травня 1993, одним з головних результатів якого стало створення Консультаційного комітету Президентів України і Республіки Польща. 25–26 червня 1996 у ході офіційного візиту Президента України Л. Кучми до Польщі підписано декларацію президентів, за якою партнерство України та Польщі визначалось як стратегічне.
Станом на 2009 договірно-правова база двох сусідніх країн налічує 13 міждержавних, 45 міжурядових та 35 міжвідомчих чинних двосторонніх документів.
Літ.: Договір про добросусідство, дружні взаємовідносини і співробітництво від 18 травня 1992 р. // http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1079.1871.0; Ще не вмерла… — в Бельведері Президент України Леонід Кравчук в Польщі (підписано польсько-український трактат) // Наше слово (Варшава), 1992, 31 трав.; Україна на міжнародній арені: Зб. док. і матер. (1991–1995). — К.,
