розвитку дружніх відносин між своїми народами». До договору додавалися конфеденційний протокол і два таємні додаткові протоколи, а також спеціальні карти, що фіксували зміни у кордонах порівняно з демаркаційною лінією за німецько-радянським пактом про ненапад 1939, що передбачало передачу СРСР Литви в обмін на Люблінське і частину Варшавського воєводств. Пролягаючи по лінії Бугу і Сяну, нова лінія розмежування відрізала від України Холмщину, Лемківщину й Підляшшя. Сторони також взяли взаємні зобов'язання придушувати на своїх територіях будь-які виявлення опору окупаційним режимам або агітацію, спрямовану проти інтересів обох сторін, а також інформувати одна одну про заходи, що вживаються з цією метою.
Відповідно до умов пакту та договору про дружбу і кордон, до складу СРСР протягом 1939–1940 увійшли території Західної України та Західної Білорусії (включені відповідно до складу УРСР і БРСР), Естонія, Латвія, Литва, Бессарабія, Буковина, Карельський перешийок. Унаслідок цього населення СРСР зросло на 23 млн. осіб. Німеччина своєю чергою отримала у 1939–1941 від СРСР 1 млн. нафтопродуктів, 1,6 млн. т зерна, 214 тис. т фосфатів, 185 тис. т марганцевої руди, 23 тис. т хромової руди. СРСР придбав в обмін багато новітньої військової техніки, промислове устаткування, 6430 металообробних верстатів.
22 червня 1941 договір порушено нападом гітлерівської Німеччини на Радянський Союз.
З отриманням секретного додатку до пакту про ненапад його політичну й правову оцінку дано в СРСР 1989 у спеціальній постанові Другого з'їзду народних депутатів.
Літ.: Год кризиса 1938-1939. — М., 1990, т. II; Самсонов А. М. Вторая мировая война.1939-1945. — М., 1990; СССР — Германия 1939. Документы и материалы о советско-германских отношениях с апреля по октябрь 1939 г. — Вильнюс, 1989, кн.1; Трубайчук А. Ф. 1939 год. — К., 1994; Україна: політична історія XX — початок XXІ ст. — К., 2007.
О. С. Черевко.
ДОГОВІР МІЖ УКРАЇНОЮ ТА РЕСПУБЛІКОЮ ПОЛЬЩА ПРО ДОБРОСУСІДСТВО, ДРУЖНІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ І СПІВРОБІТНИЦТВО 1992. Підписаний 18 травня главами держав Л. Кравчуком та Л. Валенсою в Бельведерському палаці (Варшава), під час першого офіційного візиту Президента України до Польщі. Укладений строком на п'ятнадцять років з подальшим продовженням терміну дії на наступний п'ятирічний період за умови, якщо жодна із сторін не заявить про відмову від нього у письмовій формі. Його підписанню передувало укладення у жовтні 1990 між країнами «Декларації про принципи та основні напрями розвитку українсько-польських відносин», проголошення Верховною Радою України Акту
