31 Статуту ООН «Цілі і принципи», та головою Ради безпеки ООН (1948–49); В. Кравець і Г. Удовенко — головуючими в Раді безпеки ООН відповідно 1984 і 1985; Г. Удовенко — головою другого комітету ГА ООН (1987), головою спеціального політичного комітету ГА ООН (1989); П. Недбайло — головою 23-ї сесії Комісії ООН з прав людини (1967; був серед перших — разом із Р. Кассеном і Е. Рузвельт — нагороджений ООН відзнакою за значний внесок у захист прав людини та основних свобод); Г. Шевель — віце-президентом ГА ООН; В. Мартиненко — віце-президентом Комітету із соціальних питань ЕКОСОР (1981); Ю. Кочубей — головою Адміністративної комісії Генеральної конференції ЮНЕСКО (1985) і заст. Генерального директора ЮНЕСКО (1987–92); А. Зленко — віцеголовою Генеральної конференції ЮНЕСКО (1987). Співробітники Д.с. УРСР працювали на різних посадах у секретаріатах та робочих органах ООН, ЮНЕСКО, МОП, МАГАТЕ, Європейської економічної комісії та інших міжнародних і міжурядових організацій.
Літ.: Голуб В. Україна в Об'єднаних Націях. — Мюнхен, 1953; Батюк В. Г. Україна в Міжнародній організації праці. — К., 1968; Українська РСР у міжнародних організаціях. — К., 1984; Нариси з історії дипломатії України. К., 2001; Зленко А. М. Дипломатія і політика. — Х., 2003.
А. М. Зленко.
ДИПЛОМАТИЧНІ І КОНСУЛЬСЬКІ СЛУЖБИ УНР І УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. Після проголошення 7 (20) листопада 1917 Третім Універсалом Центральної Ради Української Народної Республіки державним органом управління її зовнішньою політикою стало Генеральне секретарство міжнародних справ, очолене О. Шульгиним. 9 (22) грудня 1917 він вніс на розгляд Малої ради законопроект про його створення, а 13 (26) грудня на засіданні Центральної Ради голова Генерального секретаріату В. Винниченко зробив офіційне повідомлення про заснування зовнішньополітичного відомства України. Від 9 (22) січня 1918 його назва — Міністерство закордонних справ, яким керували: В. Голубович — з 16 (29) січня 1918, М. Любинський — з 24 березня по 28 квітня 1918. З грудня 1917 при Генеральному секретаріаті УНР перебували повноважні представники Великої Британії (П. Багге) та Франції (Ж. Табуї). Відносини УНР з країнами Антанти було розірвано внаслідок розпочатих Україною 24 грудня (6 січня) 1918 мирних переговорів з Центральними державами в Бресті. Українську делегацію на них очолював В. Голубович (згодом — О. Севрюк), до її складу входили також М. Любинський, М. Левитський, С. Остапенко, М. Полоз. Вона стала першою офіційною дипломатичною місією УНР. Згідно з умовами Брестського мирного договору, підписаного 27 січня (9 лютого) 1918, країни Четверного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина,
