дрібних власників за землі. Це разом з посиленням нової знаті в Кордовському халіфаті збурило розрухи, які спричинили поділ його на окремі емірати. Відтоді посилюється спротив арабським пришельцям з боку витіснених у гірські райони місцевих мешканців. На відвойованих у маврів землях виникають іспанські держави Леон, Кастилія, Наварра, Арагон, які стають головною базою реконкісти — боротьби з арабським пануванням. У цей же час набирають сили міста, які об'єднуються в союзи, зростає вплив католицької церкви, множиться верства войовничого рицарства, поступово ліквідується кріпосне право, з'являються станово-представницькі установи — кортеси. В 2-й пол. 13 і 14 ст. Арагон, на відміну від Кастилії, розширює свої володіння шляхом захоплення інших християнських земель — Сицилії, Сардинії, частини Балканського півострова. 1474 королевство Кастилію очолила Ізабелла, яка правила разом з чоловіком, що після смерті свого батька Хуана II Арагонського 1479 став королем Арагону. Кастилія й Арагон об'єдналися особистою унією правителів, що поклало початок королівству Іспанія. В утвердженні й зміцненні своєї влади королівський двір здійснив конфіскацію великої частини земель у титулованого дворянства та рицарських орденів, заборонив вести приватні війни, обмежив права міст, підпорядкував церкву державі та створив інквізицію на чолі з духівником королеви Ізабелли Торквемадою. Влада жорстоко переслідувала арабів і євреїв, які змушені були масово тікати з країни. 1492 була знищена остання опора маврів — Гранадський емірат.
Відкриття Америки генуезцем Х. Колумбом, який перебував на іспанській службі, надало великі можливості для територіальних загарбань і збагачення І., сприяло перетворенню її на світову імперію. Протягом 16 ст. І. приєднала до себе Мексику, Болівію, Перу та низку інших земель Центральної та Південної Америки. Із заокеанських колоній ринув потік золота і срібла. Це дало змогу розвинути в метрополії різні галузі промислового виробництва й побудувати потужний військовий і торговий флот, що сприяло посиленню її впливу в Європі. І. захопила Неаполітанське королівство, а за Карла I Габсбурга, який 1516 обійняв іспанський престол і 1519 був проголошений імператором «Священної Римської імперії германської нації» під іменем Карла V, почала владарювати в Нідерландах, Сицилії, Сардинії.
У 16 ст. в І. різко знецінюється праця в матеріальному виробництві, відбувається масове розорення селянських господарств, економіка всієї країни зазнає катастрофічних потрясінь. Тим часом і зовнішня політика І. за правління Карла I, який, зрештою, зрікся престолу 1556, «загрузла» в нерозв'язних проблемах. Наступник Карла I Філіпп II Габсбург намагався захопити Францію й Англію, але 1588 його «Непереможна армада»
