переважно регіоном Центральної й Південно-Східної Європи, набув великого досвіду в цій галузі й став провідною славістичною організацією СРСР, а згодом Росії.
У 1990-ті роки дослідницьку галузь розширено за рахунок включення до неї східнослов'янської тематики. Базою для дослідницької роботи в галузі україністики в І.с. став досвід, накопичений при вивченні суміжної проблематики, передусім російської, польської, чеської. Українська проблематика присутня у дослідженнях різних підрозділів інституту, присвячених історичній ролі слов'янського світу в долях Європи, міжнародним відносинам у Центральній і Південно-Східній Європі в 16–20 ст. Значну увагу відведено ролі українських земель у політиці Польсько-Литовської держави і Росії (Л. В. Заборовский. Великое княжество Литовское и Россия во время польського Потопа. М.,1994; А. Л. Хорошкевич. Россия в системе международных отношений середины ХVI века. М.,2003; К. А. Кочегаров. Речь Посполитая и Россия в 1680–1686 годах: Заключение договора о Вечном мире. М., 2008). Україну представлено і в дослідженнях, присвячених міжнаціональним і міжнародним відносинам у країнах регіону в 19–20 ст. (И. В. Михутина. Украинский вопрос в России. Kонец ХIХ — начало XX века. М.,2003; Украинский брестский мир. Путь выхода России из Первой мировой войны и анатомия конфликта между Совнаркомом РСФСР и правительством украинской Центральной рады. М., 2007; В. В. Марьина. Закарпатская Украина (Подкарпатская Русь) в политике Бенеша и Сталина. 1939–1945. М.,2003; А. И. Пушкаш. Цивилизация или варварство. Закарпатье 1918–1945 гг. М., 2006).
Український матеріал широко використовується у висвітленні питань етноконфесійної та етнокультурної еволюції слов'янських народів. Широко відомими стали праці Б. Флорі й Л. Заборовського (Б. Н. Флоря. У истоков религиозного раскола славянского мира. СПб., 2004; Польско-литовская интервенция в России и русское общество. М., 2005; Исследования по истории Церкви. Древнерусское и славянское Средневековье. М., 2007; Л. В. Заборовский. Католики, православные, униаты: проблемы религии в русско-польсько-украинских отношениях конца 40-х-80-х гг. ХVII в. Документы. Исследования. Часть І: Источники времени гетманства Б. М. Хмельницкого. М.,1998), а також розвідки Л. Софронової в галузі історії культури (Три мира Григория Сковороды. М., 2002; Культура сквозь призму поэтики. М., 2006), А. Турилова в галузі східнослов'янської рукописної традиції, зокрема його розробки щодо зв'язків з південнослов'янськими народами 14–16 ст. Також побачили світ кілька великих монографій спеціалістів, які займаються історією славістики (М. А. Робинсон. Судьбы академической элиты: отечественное славяноведение 1917 — начало 1930-х годов. М., 2004; Е. П. Аксенова. А .Н. Пыпин о славянстве. М., 2006). У цих працях
