ЗАПОРОЗЬКО-КРИМСЬКА УГОДА 1668 — угода між Військом Запорозьким та Кримським ханством про військову взаємодопомогу. Підписана 5 вересня (26 серпня) у м. Бахчисарай запорозьким писарем П. Суховієнком (Суховієм) та кримським ханом Аділ-Гіреєм. Згідно зі статтями угоди запорожці зобов'язалися не нападати на татарські володіння. Зі свого боку хан надавав військову допомогу січовикам у їхній боротьбі проти гетьмана П. Дорошенка. В ході переговорів Аділ-Гірей запропонував П. Суховієнкові стати гетьманом України під протекторатом Кримського ханства, а також надав йому дублікат власної печатки. Після підписання угоди П. Суховієнко вернувся на Січ, де у присутності ханських послів козаки обрали його гетьманом. Угода протидіяла спробам П. Дорошенка консолідувати тогочасне українське суспільство й об'єднати Лівобережну Україну та Правобережну Україну в єдину гетьманську державу.
Літ.: Смолій В. А., Степанков В. С. Українська національна революція XVII ст. (1648–1676 рр.). В кн.: Україна крізь віки. — К., 1999, т. 7; Чухліб Т. В. Гетьман П. Суховієнко (Суховій) у союзі з Кримським ханством проти Польщі і Росії. В кн.: Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку. — К., 2000, вип. 7; Чухліб Т. В. Гетьмани і монархи: Українська держава в міжнародних відносинах 1648-1714 рр. — К., 2005.
Т. В. Чухліб.
ЗАПОРОЗЬКО-КРИМСЬКИЙ ДОГОВІР 1624 — перший з відомих договорів про взаємний ненапад і військово-оборонний союз між Військом Запорозьким і Кримським ханством, укладений у формі зобов'язальних листів 24 грудня 1624 на дніпровському острові Карайтебен під час перебування на Запорожжі калги-султана Шагін-Гірея, який з військом ішов походом на Білгородську орду. Зберігся текст договору, викладений польською мовою в присяжному листі, написаному від імені калги-султана Шагін-Гірея гетьманові М. Дорошенку, осавулам і всьому Війську Запорозькому. Козаки подали аналогічного листа Шагін-Гірею. Згідно з договором обидві сторони зобов'язувалися, по-перше, не завдавати одна одній ніяких «кривд», «шкод» і «зла», а також застосовувати суворі покарання до порушників миру — підлеглих своїй владі людей. По-друге, в разі збройного нападу на одного з учасників договору інший повинен був надати йому військову допомогу всіма наявними силами. Правова специфіка договору полягала в тому, що його підписав не хан (Мухаммед-Гірей III), а калга-султан (брат хана — Шагін-Гірей), тому він не був обов'язковим для виконання ханом, і, крім того, його чинність встановлювалася лише на час життя Шагін-Гірея. Неефективність договору виявилася вже восени 1625, коли під час повстання козаків під проводом М. Жмайла польські коронні війська розгорнули наступ на запорожців, але останні так і не отримали допомоги від свого
