У Києві надвечір 7 листопада (25 жовтня) представниками різних партій було створено Крайовий комітет оборони революції, що підпорядковувався Українській Центральній Раді (УЦР). 9 листопада (27 жовтня) представники київських рад фабрично-заводських комітетів і профспілок обрали військовий революційний комітет у складі І. Крейсберга, Л. Пятакова, Я. Гамарника, Г. Пятакова та ін. Він не схвалив позицію УЦР. Того ж дня УЦР прийняла резолюцію про владу, в якій негативно поставилася до перевороту в Петрограді й проголосила перехід владних повноважень до всієї революційної демократії, а не лише до рад. Це відштовхувало від УЦР більшовиків. Водночас штаб Київського військового округу (КВО), який очолював війська, вірні Тимчасовому урядові, не визнав Крайовий комітет оборони революції і більшовицький ревком. 10 листопада (28 жовтня) Крайовий комітет було заарештовано, але того ж дня його функції перебрав на себе Генеральний секретаріат УЦР. Більшовицьке повстання в Києві, розпочате новим ревкомом (А. Іванов, В. Затонський та ін.) проти військ КВО, закінчилося тим, що представницька узгоджувальна комісія постановила вивести війська, викликані командуванням КВО, і демократизувати його штаб. Юнкери й донські козаки під командуванням ген. Квецинського залишили Київ. Командувати КВО став підполковник Павленко. Відновлений більшовицький ревком не претендував на владу. 12 листопада (30 жовтня) УЦР заслухала доповідь М. Грушевського про проект Конституції України, яка передбачала встановлення федеративних зв'язків України з Радянською Росією. Компетенція Генерального секретаріату поширювалася на Катеринославську, Харківську, Херсонську, Таврійську (без Криму), Холмську, частково Курську та Воронезьку губернії. На об'єднаному засіданні рад робітничих і солдатських депутатів Києва УЦР було визнано крайовою владою. На цей час УЦР була найвпливовішою політичною силою в Україні. Навколо неї гуртувалися революційно-демократичні організації, які репрезентували інтереси не тільки українського населення, а й інших національностей: росіян, євреїв тощо.
20 (07) листопада проголошено III Універсал УЦР, який декларував утворення Української Народної Республіки, запроваджував демократичні свободи, окреслював державні кордони та принципи українсько–російських зв'язків на засадах федерації. Цим актом було заманіфестовано відродження української національної державності.
Жовтневі події в Петрограді призвели до політичної дезінтеграції колишньої Російської імперії. Білоруська рада виступила проти більшовицького перевороту, підтримавши Комітет порятунку батьківщини й революції. На Кавказі виник уряд Гірської республіки, а в грудні — Тимчасовий Гірсько– Дагестанський уряд. У той час було проголошено автономію Сибіру (загальносибірським з'їздом у м. Томську) та Алаш-Ординську автономію
