царства», характерний масштабною розбудовою іригаційних систем в країні. 1700 до н.е. більшу частину Є. захоплюють племена гіксосів, царі яких стають фараонами ХV–XVII династій. 1580–1070 до н.е. — період «нового царства», ознаменований розквітом культури й мистецтва, а також воєнної могутності. Від 1070 до н.е. Є. правлять лівійські, ефіопські, саїтські та персидські династії. Після завоювання країни (332–331 до н.е.) Александром Македонським починається «греко-римський» період її розвитку. Засноване ним місто Александрія стає культурним центром усього античного світу, а владу в країні перебирає династія Птолемеїв. 31 до н.е. Є. стає провінцією Римської імперії, після розпаду якої 395 входить до складу Візантії. 641 єгипетські землі завойовують араби. Від 1517 Є. входить до складу Османської імперії. У 1798–1800 його окупували війська Наполеона Бонапарта. Важливою подією стала побудова в 1859-1869 Суецького каналу, акції якого поступово скупила Велика Британія, що дало можливість останній установити повний контроль над Є. З 1914 країна офіційно перетворюється на британський протекторат. Від 1922 вона виступає як незалежна монархія. 1952 відбувся державний переворот і наступного року Є. проголошено республікою. 1967 він зазнав поразки у «шестиденній війні» з Ізраїлем, який окупував Синайський півострів. 1979 Є. уклав мирну угоду з Ізраїлем та повернув Синайський півострів, що стало приводом до виключення країни з Ліги арабських держав (1987 членство у Лізі поновлено). 1991 Є. приєднався до антиіракської коаліції і брав участь у війні в Перській затоці на боці США.
Незважаючи на географічну віддаленість Є. від України, історія обох народів неодноразово перетиналася. До нашого часу дійшли відомості, що серед місцевих правителів-мамлюків Є. у 16–17 ст. були вихідці з України. У першій половині 18 ст. Є. та іншими країнами Близького Сходу кілька років подорожував видатний український мандрівник та письменник Василь Григорович-Барський. Зібрані ним матеріали з історії культури та економіки цих країн, вміщені в авторському ілюстрованому щоденнику, сприяли закладенню основ вітчизняного сходознавства. Від 19 ст. Є. активно вивчають представники наукових закладів України. Дослідження єгипетської культури, здійснені Агатангелом Кримським, дали значний поштовх розвитку української орієнталістики.
У 1840-х рр. в Є. у складі російських епідеміологічних експедицій працювали українські лікарі О. Уманець, М. Врачко, М. Черніков, А. Рафалович. На запрошення правителя Є. паші Мухаммеда-Алі інженер Є. Ковалевський 1847–48 здійснював роботи з пошуку родовищ золота в районі річки Тумат. У 1880-х в Є. оселився український фармацевт Йосип Білинський, який відкрив у Каїрі одну з найкращих в країні аптек з дослідними лабораторіями та складами готових ліків. Надалі він став
