Революція на західноукраїнських землях набула кульмінації під час повстання 1–2 листопада 1848 у Львові, спричиненого спробою австрійського гарнізону захопити в місті владу. Авангардною силою виступив польський академічний легіон, у складі якого були й українські студенти. До нього приєдналися підрозділи національної гвардії, робітники і ремісники. Після артилерійського обстрілу і барикадних боїв австрійським військам вдалося опанувати становищем: у місті було заборонено усі зібрання і політичні товариства, періодичні видання, сотні повстанців піддано репресіям. У січні 1849 воєнний стан поширився на всю Галичину.
1848–1849 народні рухи із застосуванням різних форм політичної боротьби відбувалися також в Англії, Бельгії, Греції, Ірландії, Іспанії, князівствах Молдові і Валощині, Нідерландах, скандинавських країнах, Швейцарії.
Великий резонанс європейські революції спричинили у Російській імперії, справивши особливий вплив на регіони, прилеглі до західних кордонів. У березні 1848 імператор Микола І визнав становище загрозливим «потрясінням», «спробами до бунтів». Вже 20 березня у Царстві Польському, Литві, Білорусі й Україні було запроваджено надзвичайний стан.
На початку весни 1848 в українських губерніях імперії постала атмосфера революційних сподівань і очікувань, підтримувана поширенням численних відозв і прокламацій із закликами брати приклад з «братів» — французів, німців, італійців, австрійців. Багато цих матеріалів надходило нелегально через австрійсько-російський кордон, Одесу, Керч та інші порти. На Волині і Поділлі з'являлися листовки, складені революціонерами у Львові, у Білу Церкву, інші міста і містечка — надсилалися з Пруссії, Угорщини.
На політичні зміни в зарубіжжі активно відгукувалася студентська та гімназійна молодь Києва, Житомира, Рівного тощо. Центром формування в Україні громадської думки на підтримку революцій став Київський університет св. Володимира. Там же, в Києві, на Печерському майдані стався прилюдний виступ французького підданого Е. Лемоаля, який проголосив гасло: «Хай живе республіка!». В окремих частинах російської армії, зокрема 2-й кавалерійській дивізії, дислокованій в Україні, офіцери висловлювали симпатії визвольній боротьбі угорців та інших народів. На Полтавщині у присутності військових і дворян вітали лютневу революцію у Франції брати М. і В. Закревські. З ідеями політичної свободи до вояків–українців звертався агітаційний твір «Солдатський катехізис», написаний українською мовою.
Відверто антикріпосницький характер набули заворушення українських селян, викликавши паніку і масову втечу поміщиків із своїх маєтків. У березні 1848 у прикордонному Володимирському повіті близько 3 тисяч селян графа Браницького вчинили непокору діям влади. 4 травня 1848 у рапорті генерал-губернатора Південно-Західного краю Д. Бібікова до
