ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ НАРОДІВ РОСІЇ 1917 — перший законодавчий акт радянської Росії в галузі міжнаціональних відносин на теренах колишньої Російської імперії. Підписаний 2 (15) листопада 1917 народним комісаром у справах національностей Й. В. Джугашвілі (Сталіним) і головою РНК В. І. Ульяновим (Леніним). Національній політиці Тимчасового уряду РНК протиставляв «право народів Росії на вільне самовизначення, аж до відокремлення і утворення самостійної держави». Одночасно більшовицьке керівництво скасовувало всі національні та релігійні привілеї, проголошувало рівність і суверенність народів Росії, а за національними меншинами та етнографічними групами, що мешкали на її території, закріплювалося право на вільний розвиток.
З прийняттям декларації новий імпульс набули національні рухи народностей колишньої Російської імперії. 15 (28) листопада 1917 Фінляндія оголосила про розірвання особистої унії з Росією, 7 (20) листопада 1917 Україна проголосила III Універсал і стала республікою, а в Закавказзі Особливий закавказький комітет 28 листопада (11 грудня) 1917 реформовано у Закавказький комісаріат. Проте, як і перші декрети радянської влади, декларація була насамперед агітаційним документом. У ній не було регламентовано порядок використання й здійснення проголошеного права, а зміст і характер «Декларації» розходилися з конкретними діями радянської влади. Одночасно з її проголошенням перший загін і бронепоїзд із червоногвардійцями виїхали в Україну. Напутнє слово петроградським бійцям за радянську владу в Україні виголосив один із авторів цієї декларації — В. І. Ленін, який в дожовтневий період неодноразово виступав на захист «права України на вільне відокремлення від Росії».
16 (29) грудня 1917 РНК, посилаючися на декларацію, визнав право українського народу на утворення Української республіки на радянській основі. Проголошена 6 січня 1919 декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду України Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР), як і її попередниця, виводила свій суверенітет із декларації.
Літ.: Образование СССР: сб. док. 1917–1924 гг. — М.-Л., 1949; Ленин В. И. О национальном вопросе и национальной политике — М., 1989; Кузьменко В. Радянська Україна: проекти і реалізація (1917–1924 рр.). Специфіка державотворення крізь призму національної політики більшовиків. — Одеса, 2008.
І. С. Стрикун.
ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ 1990. Прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 як державно-правовий акт, покликаний гарантувати національні інтереси народу України.
Декларація визначала державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повнота і неподільність республіканської влади в межах території УРСР, незалежність і рівноправність у міжнародних зносинах.
