війську на чолі 100-110-тисячній армії при 120 гарматах з Колодинського поля, прямуючи через околиці м. Кременець до містечка Козин (нині село Радивилівського р-ну Рівненської обл.) на р. Пляшівка (притока Стиру).
Вночі проти 28 (18) червня авангард українсько-татарської кінноти переправився під Козином через р. Пляшівку. Ранком татарські підрозділи зав’язали сутички з польськими силами. Це стало початком Б.б. У її розвитку вирізняють три етапи: перший охоплює бої 28-29 (18-19) червня; другий – 30 (20) червня; третій – 1-10 липня (21-30 червня). В 2-й половині дня 28 (18) червня близько 5-7 тис. татар і козаків атакували праве крило польського війська, а згодом – ліве. Близько 17-ї години польська кіннота перейшла у контрнаступ і завдала їм поразки. Вночі підійшли основні сили українсько-татарської кінноти. Ранком 29 (19) червня король вивів у поле лише кінноту. Близько 12-ї години українсько-татарські підрозділи (козаків і татар було порівну) атакували ліве крило поляків, а пізніше завдали поразки жовнірам правого крила. Вночі прибув, подолавши шлях від Козина до с.Острів (нині село Радивилівського р-ну Рівненської обл.), український табір з піхотою та артилерією. Тим часом Іслам-Гірей III розпочав таємні переговори з польським королем. Хан був не зацікавлений у розгромі Польщі і у виборенні Україною незалежності. На світанку 30 (20) червня Б.Хмельницький почав шикувати військо до бою. У центрі було розташовано чотири табори: основний, захищений десятьма рядами возів, і три менші: зліва від основного – один, справа – два. На правому крилі гетьман розмістив кінноту, ліве зайняли татари. Лінія фронту українсько-татарського війська простягалася на 9 км. Ян II Казимир Ваза наказав знищити мости через р. Стир. Польське військо вишикувалося за “головним зразком”, кіннота була посилена підрозділами піхоти. Наперед, у центр, було висунуто артилерію, трохи позаду розташувалася піхота, а за ними – підрозділи кінноти, драгунів і рейтарів. Командував центром особисто король. На правому фланзі, яким командував великий коронний гетьман М.Потоцький, розташувалися полки кінноти й майже половина посполитого рушення шляхти. Лівим флангом (де також перебували полки кінноти й решта посполитого рушення) командував польний гетьман М.Калиновський. Лінія фронту простягалася на 9,5 км. З 10–ї години ранку, коли почав розсіюватися густий туман, українсько-татарські підрозділи розпочали перші атаки. О 12-й годині Іслам-Гірей III імітував наступ на праве крило поляків. Через годину польська артилерія відкрила вогонь по українсько-татарських позиціях, і хан відвів за пагорб більшість свого війська.
Близько 16-ї години коронний гатьман Я.Вишневецький розпочав атаку кіннотою лівого крила польської армії. Козаки та окремі підрозділи татар у жорстокому бою змусили жовнірів відступити. Щоб врятувати їх від розгрому, король перекинув сюди німецьку піхоту та кінні полки. У цей критичний момент долю битви могла легко вирішити атака татар. Проте хан не мав наміру наступати. Скориставшись цим, Ян II Казимир повів у наступ підрозділи центру польської армії. По ставці Іслам-Гірея III було зроблено постріл з гармати, і хан разом зі своїм військом почав відступ у напрямку містечка Лешнів (нині село Бродівського р-ну Львівської обл.), Ян
