Від 1990-х рр. в А. здійснюються економічні реформи. 1995 А. ініціювала створення південно-американського спільного ринку (МЕРКОСУР).
1921 А. була однією з небагатьох країн світу і першою латиноамериканською державою, яка визнала Українську Народну Республіку. 5 грудня 1991 А. визнала незалежну Україну, 6 січня 1992 між обома державами встановлено дипломатичні відносини. Розвитку українсько-аргентинських відносин сприяє позиція української громади Аргентини.
Літ.: История Латинской Америки: Доколумбова эпоха – 70-е годы XIX в. – М., 1991; Альперович М.С., Слезкин Л.Ю. История Латинской Америки (с древнейших времен до начала XX в.). – М., 1991.
А.Ю.Мартинов.
Українці в Аргентині. Перші 12 українських родин (69 осіб) в А. були зареєстровані 27 серпня 1897. Нині українська діаспора нараховує 350 тис. осіб. 100 тис. українців зосереджено у провінції Буенос-Айрес, 129 тис. – Місьйонес, 25 тис. – в Чако. Найбільша кількість їх проживає у містах БуеносАйрес, Ла-Плата, Беріссо, Енсенада, Магдалена, Луан, Апостолес, Посадас. Разом з тим до 50% українців зайнято у сфері сільського господарства.
Важливу роль у становленні організованих форм їхнього співжиття відіграла церква. Єпископ І.Сенишин, призначений 1912 митрополитом А.Шептицьким, заснував українську читальню в Азарі, клуб «Україна» в Апостолесі та перший сільськогосподарський кооператив. Згодом І.Сенишин став мером Апостолеса. У лютому 1924 в Буенос-Айресі створено «Молоду громаду» (з серпня – «Просвіта»). Такі самі товариства, організовані в інших місцях поселення українців, стали філіями «Просвіти»: на початку 1940-х рр. було 24, на кінець 1980-х рр. – 16. При філіях діють «рідні школи», танцювальні ансамблі, хорові колективи, капели бандуристів. Активну роль у 1920–30-х рр. відігравав Робітничий союз (1928, з 1929 – Союз робітничих організацій, з 1932 – Союз українських і білоруських робітничих організацій). У цей час діяли Товариство взаємної допомоги (1926), Український національний клуб (1930), Доброчинна спілка жінок (1931), Спілка інженерів (1931), Бюро опіки над українськими емігрантами (1932). 1933 постала Українська стрілецька громада, яка 1938 об’єдналася з товариством «Сокіл» і діяла під назвою “Організація державного відродження України” (з 1939 – “Відродження”), має 9 філій. Від 1943 діє Комітет українців в А. Низка нових організацій постає з прибуттям післявоєнної еміграції: Український клуб (1947), Союз українок (1948), Спілка українських науковців, митців і літераторів (1949), Український інформативно-видавничий інститут (1949), Спілка української молоді (1950), Братство українських січових стрільців (1950), Українське католицьке об’єднання (1951), Союз аргентинсько-українських студентів (1953). 1947 відбувся 1-й Конгрес українців в А., де було створено Українську центральну репрезентацію, яка об’єднала понад 20 організацій. У подальшому з’явилися Товариство українсько-аргентинських високошкільників, Товариство допомоги дітям Чорнобиля та ін.
