квітні 1918 очолював Н.Брегвадзе, його заступником був Д.Вачеїшвілі, а секретарем – Н.Бокугава. 6 червня 1918 грузинський міністр закордонних справ А.Чхенкелі звернувся з нотою про визнання Г.Україною. В липні 1918 з'явилися українські консульства в Тифлісі та Батумі, а пізніше – в Гаграх. Генеральне консульство Української Держави в Тифлісі, яке опікувалося справами Північного Кавказу та Закавказзя, очолював І.Красковський. Консульством 1-го розряду в Тифлісі керував Л.Лісняк. У Батумі консульським агентом 1-го класу був Є.Засядько. 5 грудня 1918 держава П.Скоропадського встановила офіційні дипломатичні відносини з Грузинською Демократичною Республікою. В Києві інтереси Г. репрезентувала дипломатична місія, яку очолювали В.Тевзайя та його заступник Д.Вачеїшвілі.
Після укладення 28 грудня 1920 союзного договору між УСРР і РСФРР, який дав радянській Україні юридичне право на встановлення дипломатичних зносин із зовнішнім світом, голова уряду УСРР Х.Раковський 31 грудня того самого року уклав у Москві першу угоду про мирне співробітництво з демократичною Г.
Під час Другої світової війни більшість грузинів воювали на території України в лавах Червоної армії, невелика кількість – у складі Української повстанської армії та Російської визвольної армії генерала А.Власова.
За радянської доби Г. і Україна підтримували економічні, культурні, освітні, наукові зв'язки як союзні республіки в складі СРСР. Протягом 30–50-х рр. 20 ст. у Г. зростає кількість українців унаслідок залучення кваліфікованих спеціалістів для праці на місцевих промислових підприємствах. У 60–70-ті рр. 20 ст. чисельність українців у Г. дещо скорочується. За даними перепису населення, проведеного в СРСР 1989, в Г. мешкало понад 52 тис. українців. Чимало грузинських політичних і громадських діячів, учених, митців здобули освіту у вищих навчальних закладах України, серед них – президент М.Саакашвілі, який навчався в Київському університеті.
У 20 ст. на еміграції грузини та українці співпрацювали в деяких політичних і громадських об'єднаннях, здебільшого антирадянського спрямування, зокрема в Антибільшовицькому блоці народів, Лізі визволення народів СРСР, Прометеївському русі.
21 липня 1992 були встановлені дипломатичні відносини між Україною та Г. У 1990-х рр. відновлюється українське культурно-освітнє життя в Г. У червні 1992 створюється Асоціація українців – жителів Грузії, яка невдовзі об'єднала понад 7 тис. осіб. У Тбілісі виникло також товариство українських біженців з Абхазії – “Відродження”. Українські громадські та просвітницькі організації засновано і в інших містах: в Кутаїсі – “Дружба”, в Сухумі – культурно-просвітницьке товариство українців Південної Осетії “Вишня”. Крім того, осередки українських організацій постали у Батумі, Зугдіді, Руставі, Поті, Телаві. На початку 1995 кількість українців, що мешкали в Г., складала близько 41 тис. осіб.
Літ.: Федоровский П. Страничка из жизни грузин-переселенцев в Малороссию. – Тифлис, 1888; Плохинский М.М. Поселение грузин в Малороссии
