ної України. У 19–20 ст. Г. переважно мешкали в містах, утворюючи невеликі колонії. Значний відсоток серед них становили службовці, лікарі, адвокати. В період 1920–80-х рр. чисельність Г. в У. збільшилася майже у 18 разів. За переписом населення, проведеного в СРСР 1989, на території України проживало 23 540 грузинів. 1992–94 в Україну прибуло близько 4 тис. Г. Провідну роль у міграційних процесах відігравали ті іммігранти, які переїхали з районів міжнаціональних конфліктів. У середині 1990-х рр. в Україні діяли 4 громадські об’єднання, що представляли інтереси Г. (в АР Крим, Львівській та Одеській областях). За даними Всеукраїнського перепису населення 2001, на території України проживало 34, 2 тис. Г.
Літ.: Плохинский М.М. Иноземцы в Старой Малороссии. – М., 1905 ч. 1; Кабузан В.М. Чисельність та національний склад населення Новоросії в 60–80-х роках XVIII ст. //Український історико-географічний збірник, 1971, вип.1; Наулко В.И. Развитие межэтнических связей на Украине (Историко-этнографический очерк). – К., 1975; Гуржій О.І. До питання про утворення національної території України (XVIII ст.) //Народна творчість та етнографія, 1988, № 1.
В.М.Устименко, О.І.Гуржій.
Грузія (Сакартвело), Республіка Грузія – держава в центральній та західній частині Закавказзя, межує на півночі з Російською Федерацією, на сході та південному сході – з Азербайджаном, на півдні – з Вірменією і Туреччиною, а із заходу омивається Чорним морем. Площа 69,7 тис. км2. Населення 4,5 млн. осіб (2007). До складу Г. входять автономні республіки Абхазія і Аджарія та автономна область Південна Осетія. Глава держави – президент.
В античну добу на землях Г. мешкали племена геннохів, колхів, мисіміан, мушків, тулабів, халібів та ін. Етнічний склад грузинів як народу формувався з трьох племінних об’єднань: картів (картлів), мегрело-чанів і сванів. На території Г. зі стародавніх часів існувало кілька держав і державних утворень: у 9-6 ст. до н.е. – Урарту (займало частину західної Г.), в 6 ст. до н.е. – Колхідське царство, в 4–3 ст. до н.е. – Іберія. У 3–1 ст. до н.е. Г була тісно пов’язана з Вірменією, елліністичними державами – Селевкідів та Понтійським царством. У 1 ст. до н.е. Г. опинилася під владою Риму. В 2–6 ст. на землях західної Г. існувало Лазьке царство (Егрісі), що певний час було у васальній залежності від Риму. У 3–4 ст. грузини прийняли християнство, яке стало державною релігією. У 6–9 ст. за грузинські землі змагалися іранські Сасаніди, Візантійська імперія та Арабський халіфат. У 8–9 ст. на цій території утворилася низка князівств (Кахеті, Ереті, ТаоКларджетське) та Абхазьке царство. Наприкінці 10 – поч. 11 ст. грузинські князівства і царства об’єдналися в єдину державу, яка в 2-й пол. 12 – на поч. 13 ст. за правлінь царя Георгія III та цариці Тамар досягла найбіль-
