конодавча влада належить однопалатному парламенту і президентові, виконавча – урядові, очолюваному прем’єр-міністром, та президенту.
На території Г. ще в давні часи існувала розвинена цивілізація. Античні греки колонізували, зокрема, Північне Причорномор’я. У 4 ст. н.е. Г. увійшла до складу Візантії. В 14–15 ст. підкорена Османською імперією. Тоді тисячі біженців із Г. селилися в Києві, Львові, Ніжині. Багато греків було серед козаків Запорізької Січі.
Незалежність Г. встановлено 1830 внаслідок революції, підготовленої національно-визвольною організацією “Філікі етерія” (заснована в Одесі). 29 червня 1917 Г. вступила в Першу світову війну на боці Антанти. 1936 встановлено військово-фашистську диктатуру. Під час Другої світової війни від квітня 1941 по жовтень 1944 окупована гітлерівською Німеччиною.
Г. – член Організації Об’єднаних Націй з 1945. Від 1952 – член НАТО. 1967 запроваджено військову диктатуру. 1974 до влади прийшов цивільний уряд. Від 1981 Г. – член Європейського Союзу.
31 грудня 1991 Г. визнала Україну як незалежну державу. 15 січня 1992 між Україною і Г. встановлено дипломатичні відносини. Між обома країнами підписані угоди про економічне та науково-технічне співробітництво, співпрацю в галузі культури, освіти й туризму. Здійснюються побратимські зв’язки між Києвом та Афінами. Загальна чисельність українців у Г. – 18 тис. осіб. Від 1998 в Афінах існує об’єднання українців “Журавлиний край”. Відкрита недільна школа з вивчення української мови.
Літ.: Mεξάς B. Οι Φιλικοί. – Αθήνα, 1937; Mozelis N.P. Modern Greece. Faces and Underdevelopment. – New York, 1990; Терентьєва Н. Таємне грецьке товариство “Філікі Етерія”. – К., 2005.
Н.О.Терентьєва.
Грузини в Україні (самоназва – картвелі). Перші відомості про поселення грузинів на території України належать до 1720-х рр. Переважно це були політичні іммігранти з Грузії, які з’явилися в Російській імперії в цей період, розраховуючи на підтримку царського уряду в їхній боротьбі проти турецьких і перських загарбників. Наприкінці 1730-х рр. вони оселилися на території Гетьманщини, де спочатку мешкали в межах Полтавського полку, а згодом – Миргородського, Ніжинського, Чернігівського, Стародубського, Переяславського й Лубенського полків. Лише з грузинської колонії в Москві на Полтавщину перебралося близько 1,5 тис. осіб. Незначна кількість їх мешкала на території інших регіонів України. 1764 указом імператриці Катерини II була створена Новоросійська губернія, де грузинським княжим і дворянським родинам було надано маєтки. Грузинські дворяни володіли маєтками середніх розмірів, інколи відігравали помітну роль в економічному житті й управлінні Лівобереж-
