ток торговельно-економічних стосунків. Дія Рапалльського договору була поширена на Україну та інші союзні з РСФРР республіки згідно з договором між ними і Німеччиною від 5 листопада 1922.
Літ.: Материалы Генуэзской конференции (Подготовка, отчеты заседаний, работы комиссий, дипломатическая переписка и пр.). – М., 1922; Україна і зарубіжний світ. – К, 1970; White S. The origins of detente. The Genoa conference and Soviet Western relations 1921–1922. – Cambridge, 1985.
М.М.Варварцев.
Глухівські статті 1669 – угода з 27 пунктів, укладена 16 березня 1669 в м. Глухові гетьманом Лівобережної України Дем’яном Многогрішним та уповноваженим російського царя Г. Ромодановським. Її підписання було зумовлено необхідністю заміни Московських статей 1665, недійсних внаслідок українсько-російської війни 1668 – 1669. На генеральній військовій раді в Глухові (початок березня 1669) розгорнулися жорсткі дискусії з приводу присутності в українських містах російських залог, на виведенні яких наполягав Д. Многогрішний. Після підписання Г.с. рада в присутності царських уповноважених Г. Ромодановського, А. Матвєєва та чернігівського архієпископа Л. Барановича підтвердила повноваження Д. Многогрішного як гетьмана Лівобережної України. У Г.с. декларувалося забезпечення прав і привілеїв козацької старшини та вольностей Війська Запорозького. За умовами угоди, гетьманські адміністративні установи отримували право збору податків. Присутність та повноваження царських воєвод в Україні обмежувались їх перебуванням у Києві, Переяславі, Ніжині, Чернігові, Острі та виконанням суто військових функцій. Гетьман обирався генеральною військовою радою, але клейноди отримував від царя. Гетьманському уряду було заборонено встановлювати безпосередні дипломатичні відносини з іноземними державами. Запроваджувався 30-тисячний козацький реєстр. Гетьману надавалося право утримувати наймане кінне військо (1 тис. чол.) – т.зв. компанійців. Міщанам і козакам було заборонено торгувати тютюном та горілкою в російських містах, перехід селян у козацтво обмежувався. Резиденція гетьмана переносилася із Гадяча до Батурина. Г.с. забезпечували права козацької старшини та гетьмана Лівобережної України, що й зумовило відмову Многогрішного підтримати П. Дорошенка в боротьбі проти Росії.
Літ.: Акт избрания в Глухове Д. Многогрешного в Запорожские Гетманы; 27 договорных статей с ним под названием Глуховских. У кн.: Полное собрание законов Российской империи. – СПб., 1830, т.1; Статьи, поставленные в Глухове. У кн.: Источники Малороссийской истории. – М., 1858, ч.1; Костомаров Н.И. Руина, история гетманства Брюховецкого, Многогрешного и Самойловича. В кн.: Исторические монографии и
