1914. Німеччина змушена була активізувати зусилля щодо залучення на бік австро-німецького блоку Болгарії і Туреччини. Російське військове командування особливо пишалось здобуттям території Галичини, вважаючи його завершенням “справи великого князя Івана Калити”. Російська адміністрація на чолі з генерал-губернатором гр. О. Бобринським проводила в Галичині репресивну політику щодо української культури, греко-католицької церкви (19 вересня було заарештовано митрополита А. Шептицького).
Літ.: Таленский Н.А. Первая мировая война (1914 – 1918 гг.) (Боевые действия на суше и на море). – М., 1944; История первой мировой войны. 1914 – 1918. В 2-х т. – М., 1975; Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації XIX-XX ст. – К., 1996; Мировые войны XX века / Ред. В.А. Золотарев и др. – М., 2002, кн.1-2.
О.А. Іваненко.
Галицька Соціалістична Радянська Республіка 1920. Виникла на території Західної України з ініціативи РКП (б) під час польсько-радянської війни 1920. У планах московських більшовиків ГСРР мала відігравати роль противаги Західноукраїнській Народній Республіці, еміграційний уряд якої знаходився у Відні. 8 липня 1920 було сформовано склад тимчасового радянського уряду Східної Галичини – Галицького революційного комітету на чолі з В. Затонським (заст. голови – М. Баран, серед інших членів – Ф. Конар, М. Левицький, К. Литвинович, А. Бараль). Місцем його перебування став Тернопіль (з 1 серпня 1920). На місцях було організовано повітові, міські та сільські ревкоми. 15 липня 1920 Галревком видав “Декларацію до працюючих усього світу, до урядів соціалістичних радянських республік і до урядів всіх капіталістичних країн”, в якій проголошувалась державна самостійність Галичини та містився заклик до урядів іноземних держав установити з ГСРР дипломатичні відносини. Однак, позбавлена суверенітету, збройних сил, чітких територіальних меж, вона не була визнана навіть з боку РСФРР та УСРР.
Протягом своєї діяльності Галревком видав низку нормативних актів: про встановлення радянської влади у Східній Галичині; скасування всіх законів польської влади, Австро-Угорської монархії та ЗУНР; ліквідацію приватної власності на засоби виробництва; запровадження загальної трудової повинності, 8-годинного робочого дня, матеріального забезпечення соціально незахищених верств населення; відокремлення церкви від держави та школи; конфіскацію церковного майна; передачу у відання Галревкому поміщицьких, колишніх державних, церковних і монастирських земель та маєтків тощо. Більшість населення не підтримала прийняті радянською владою юридичні акти щодо церкви.
ГСРР фактично проіснувала до 21 вересня 1920, коли польськоукраїнські війська захопили територію Східної Галичини і вийшли до
