На фестивалі молодий київський художник В.Чуйков біля своєї картини “Че” зустрів батька відомого борця за незалежність і свободу народів Латинської Америки Че Гевари.
Традиції фестивального руху знайшли своє продовження в ініціативі молоді у зв'язку з 12-м фестивалем у Москві. На першому засіданні Міжнародного підготовчого комітету (лютий 1984, Гавана) було прийнято рішення провести цей форум під гаслом “За антиімперіалістичну солідарність, мир і дружбу!” Важливе місце у фестивальній підготовці займали трудові ініціативи і акції молоді. На будовах і підприємствах, у сільськогосподарських кооперативах, учбових закладах було розгорнуто змагання, влаштовувалися конкурси художників, діячів культури, зустрічі з учасниками минулих фестивалів, вікторини. Відбулася естафета “Пам'ять”, присвячена 40-річчю Перемоги над фашизмом і японським мілітаризмом. Її було організовано за сприяння молодіжних організацій зарубіжних країн. 15 квітня 1985 у Чопі зібрався мітинг-маніфестація солідарності юнацтва на честь 40-річчя Великої Перемоги і 12-го Всесвітнього фестивалю. В Україні проводилися суботники й недільники, кошти від яких надходили у фонд фестивалю.
Всесвітня зустріч проходила 27 липня – 3 серпня 1985. В ній взяли участь понад 20 тис. осіб з 157 країн світу. Радянська делегація нараховувала 2 тис. юнаків і дівчат, із них 249 представляли Україну. Підняти прапор фестивалю доручили нікопольському робітнику С.Морозову разом із студенткою московського педінституту І.Остаповою і посланцем Куби – дворазовим олімпійським чемпіоном А.Хуанторена. Кожен день форуму мав свій девіз: “Молодь і студенти за мир, відвернення ядерної війни, роззброєння”; “Молодь і студенти за антиімперіалістичну солідарність”; “Молодь і студенти за свої права”; “Молодь і студенти за економічне співробітництво, розвиток, новий міжнародний економічний порядок”; “Молодь і студенти за безпеку і співробітництво”. В дні фестивалю відбулися заходи, присвячені 40-річчю атомного бомбардування Хіросіми і Нагасакі, 10-річчю з дня підписання у Хельсінкі Заключного акту наради з безпеки і співробітництва у Європі та ін. Делегати взяли участь у спорудженні пам'ятника Перемоги, масових зборах, на які прийшли ветерани Другої світової війни, борці руху Опору, у мітингу “Хіросіма і Нагасакі остерігають – трагедія не повинна повторитися!”. У межах фестивальної програми, для обговорення проблем сучасності, було організовано 15 тематичних центрів. Працювали 40 клубів національних делегацій, 13 інтерклубів, міжнародний дитячий фестивальний табір, міжнародний парк мистецтва. Відбулися зустрічі гірників Донбасу і Великобританії, металургів Запоріжжя та їх чехословацьких, польських, німецьких, угорських колег. У павільйоні України було розгорнуто виставку про розвиток культури і мистецтва. Відкрилися імпровізоване кафе української кухні, дискотека українських вокальних і танцювальних мелодій. 2 серпня у Палаці спорту відбувся урочистий концерт, у якому взяли участь посланці України. Делегати і гості форуму виїздили до інших міст СРСР. На Україні вони побували у Києві, Харкові, Донецьку, Ворошиловграді,
