Сторінка:Украінська Муза (Випуск 3).pdf/20

279 Українська Муза 280 Шукать роботи потягла: Потіль ходила та шукала, Покіль на улиці упала... Отямилась в тюрьмі вона... —„А де дитина?—поспитала. —„Її давно вже поховали..." Заголосила, заревла, Несамовито закричала, Б шматки одежу розірвала Й „кота- співати почала. Так третій рік сидить, співає. Дитину ніби присипляє... СпОДІРАППЛ. душі пекли гарячі муки, На серце скорбі налягли, І ми, до Бога звівши руки, Недолю та людей кляли; Ми сподівались—сонце зійде, День тьму розгонить навісну, Настане світ і правда прийде, Всім приведе красу-весну... Ми сподівались, ждали, ждали, Ждемо й тепер... весни нема, А перед нами і за нами Холодна, темная зіма!... Я НЕ БОЮСЬ ТЮРМИ. не боюсь тюрми і ката, Вони для мене не страшні. Страшніш тюрма у рідній хаті, Неволя в рідній стороні. Міні не встед .носить. кайдани За волю краю і братів. То сором—золоті жупани Носить, нанявшись до катів. Нехай нас мучать І катують, А слова правди не убьють; Нехай кати всі бенкетують, Час прийде—разом пропадуть... Що нам тюрма?!—То слава наша, Ми всі тепера у тюрмі, Всі пьєм одну ми скорбну чашу. Одна вона—тобі й міні; В кого є совість і надія Того ця чаша не мина, Той випити її зуміє Усю, усю, до дна, до дна. Кого у краще віра гріє,- Тому ця чаша не страшна,— Вона прибавить ше наді! І більше укріпить вона. Сиготиил. ^е той сиротина, Кого рід не знає, У кого хатини Й худоби немає; Не той сиротина, Хто ходить в десятці, У кого свитина— Вся латка на латці... Аби була в його Голова та руки, Любов до народу, Волі і науки,— Він не сиротина, Він родичів має: Він краю дитина, І край його знає. ОідШгесІ Ьу