259
260
Украінська Муза
Літературні джерела для біографії: 1) Твори Глібова, в передмовою, вид. „Віку“, 1904; 2) Петров — Очерки истор. укр. литер. ХІХ ст.; 3) „Віку“, т. 1, 1902; 4) Слов. Брокгауза и Ефрона т. 8а; 5) Большая энцикл. вид. тов. „Просвѣщеніє“ т. 7; 6) Огоновский — істор. літер. Крім того, про Глібова див.: 1) Лукич — Леонид Глібів („Зоря“ 1891, ѴІІ); 2) Загірня і Грінченко — Л. И. Глѣбов (Черн., 1900).
Журба.
Стоїть гора високая,
По-під горою гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай.
Під гаєм вьється річенька,
Як скло, вода блищить;
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.
Край берега, у затишку,
Привьязані човни;
А три верби схилилися,
Мов журяться вони,
Що пройде любе літечко,
Повіють холода,
Осипеться їх листячко,
І понесе вода.
Журюся й я над річкою...
Біжить вона, шумить,
А в мене бідне серденько
І мліє, і болить.
Ой, річечко, голубонько!
Як хвилечки твої,
Пробігли дні щасливії
І радощі мої...
До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна;
А молодість, не вернеться...
Не вернеться вона!..
Стоїть гора високая,
Зелений гай шумить;
Пташки співають голосно,
І річечка блищить.
Як хороше, як весело
На білім світі жить!..
Чого ж у мене серденько
І мліє, і болить?
Болить воно та журиться,
Що вернеться весна,
А молодість... не вернеться,
Не вернеться вона!..
Вечір.
Чи згадуєш, дівчинонько моя,
Як згадую без тебе я
Той вечір тихий над водою,
Як сумували ми з тобою,
Що Бог нам доленьки не дав?..
В садочку соловей співав,
За гай спускалось сонце ясне
Плескалась рибка на воді...
„От скоро й Божий день погасне“, —
Сказала ти тоді,