22
1219 Українська Муза 1220 А в папері тому Не велів нікому Самовільно в Дніпрі утопати, А мерця литвинка Без попа, бея дяка Приказав край села поховати... Вирив яму наш дід І загріб так як слід Мертвеця І, як знав, помолився, Щоб йому дав Господь На тім світі покой І простив, як не сам утопився. А попа попрохав, Щоб його поминав, 1 на службі щоб часточку вийняв, І молився не раз Отец батюшка наш За його же Господь знає имья. А Степан поминав Литвина так, як знав, На третини 1 на девьятини, І обідать старців Поскликав відусіль І моливсь, мов по рідній дитині. В сороковую ж ніч Дід поліз аж на піч. Щоб хоч трохи у просі погріться, Повернувся, здрімнув, Та й не счувсь, як заснув, Коли ось який сон йому сниться: Мов би дзвонять у дзвін І у Киіві він Поспіша до печер яко йога, І людей повен храм Мов би бачить він там, А меж ними литвин у порога, Повернувсь він назад І мов дідові рад, Бо мерщій до його окликнувся: —Ну, спасибі тобі За молитви твої: Ради їх я із пекла вернувся. Я не сам утонув, А канат мене спхнув З байдака у глибокую кручу. А чортяки з води Потаскали туди Мою бідну 1 грішную душу, Де істязують нас. Після того, як час Наступає усякому вмерти. Не вдалось би міні Своїх тяжких гріхів Із животио! книжки істерти,— Та як піп помоливсь, То ВІДТІЛЬ опинивсь Я на самих поелідніх митарствах. І прійшов я тепер Аж до дальніх печер, Відкіль водять в небеснеє царство. Бо з печер нам іти По узькому путі Аж до самого божого неба. Будь же ласкав, молись, Щоб з путі я не збивсь І щоб прямо пішов, куди треба; А тебе за твої За молитви святі Пощадить сам Господь милостивий. Ну, прощай, будь здоров, Ще побачимся знов, Оставайся, дідусю, щасливо! Дід прокинувсь, устав І попу росказав Те, що так йому чудно приснилось. Піп же в казані всім Прихожанам велів, Щоб за мертвих до Бога молились. З п і й. ула колись в Драбівцях молодиця. Уродою найкраща всіх в селі, Чорнява, повновида, білолиця; Було не тільки прості москалі, А добиваються і офицери, Щоб стать хоч біля не! на кватері. Не диво, що була така хороша, Бо в матері Н колись давно,
ОідіїігесІ Ьу ^лОО^Іе
